Вікіпедія

Жак Барзун

Жак Мартін Барзун (фр. Jacques Martin Barzun[16], 30 листопада 1907 року, Кретей, Франція — 25 жовтня 2012 року, Сан-Антоніо, США) — американський науковець, викладач, історик і письменник французького походження, відомий своїми дослідженнями історії ідей, історії культури та філософії освіти, який вплинув на вищу освіту в США своїм наполяганням на уникненні ранньої спеціалізації студентів задля більш широкого вивчення гуманітарних наук.

Жак Барзун
Jacques Martin Barzun
Народився 30 листопада 1907(1907-11-30)[2][3][…]
Кретей, Сена[d], Франція[5][6][…]
Помер 25 жовтня 2012(2012-10-25)[1][2][…] (104 роки)
Сан-Антоніо, Техас, США[5][8][9]
Країна  США[10][11][12]
 Франція
Місце проживання Сан-Антоніо
Діяльність історик культури, історик, філософ, викладач університету, критик, письменник, вихователь
Alma mater Колумбійський університет (1932) і Harrisburg Technical High Schoold
Науковий ступінь доктор філософії
Знання мов англійська[2][13] і французька[13]
Заклад Колумбійський університет[14]
Членство Американська академія мистецтв та літератури, Американська академія мистецтв і наук і Королівське літературне товариство
Magnum opus A Catalogue of Crimed і From Dawn to Decadenced
Батько Henri-Martin Barzund
У шлюбі з Mariana Lowelld
Діти Roger Martin Barzund[15]
Нагороди
Кавалер ордена Почесного легіону Президентська медаль Свободи

Грант Ґуґґенгайма (1945)

 Національна гуманітарна медаль

Премія Едгара Алана По

Літературна премія Сент-Луїса (1968)

член Королівського літературного товариства[d]

Член Американської академії мистецтв і наук[d]

Сайт barzuncentennial.murphywong.net

Життєпис ред.

Барзун переїхав до Сполучених Штатів у 1920 році. Став викладачем історії Колумбійського Університету в 1927 році, отримавши ступінь доктора філософії там у 1932 році. Працюючи там став деканом факультету, згодом проректором у 1958 році. Вченою радою цього університету йому присуджено почесне вчене звання почесного професора у 1967 році. Допомагав у розробці дворічного курсу читання та обговорення великих книг.

Його роботи з освіти: «Викладач в Америці» (1945), есе; «Дім Інтелекту» (1959), твір, що звинувачує американську систему в створенні штучних інтелектуалів; «Американський Університет: Як це працює, Куди він йде» (1968, нове видання 1993). Пов'язаною роботою є: «Наука: Славетна Розвага» (1964), в якій він критикує те, що вважає завищеною оцінкою наукової думки.

Серед його книг про мистецтво найзначнішими є: «Берліоз та Романтичне Сторіччя», 2т. (1950, 3-е вид. 1969), «Задоволення Музики» (1951, перевидано 1977), «Енергії Мистецтва: Дослідження Авторів Класики та Модерну» (1956), «Класика, Романтика та Модерн» (1961), «Про Письмо, Редагування та Видання» (1971), «Використання та Зловживання Мистецтва» (1974), та інші.

У 1971 році Барзун зі співавтором Венделлом Гертігом Тейлором опублікували «Каталог злочинів: читацький посібник з літератури про детективні таємниці, розслідування та супутні жанри», за що вони отримали спеціальну премію Едгара від Товариства письменників детективного жанру Америки у 1972 році[17].

Його твір «Від Світанку до Декадансу: 500 Років Західного Культурного Життя, від 1500 до Тепер» (2000)[18], що загально вважається його magnum opus, виданий і здобув широке суспільне визнання, коли автору йшов вже 93-й рік.

У 2003 році Жак Барзун отримав Президентську Медаль Свободи, найвищу цивільну нагороду США. У 2007 році отримав Велику Вчительську Нагороду Товариства Випускників Колумбії[19].

Примітки ред.

  1. ↑ а б http://www.nytimes.com/2012/10/26/arts/jacques-barzun-historian-and-scholar-dies-at-104.html?pagewanted=all&_r=0|title=Jacques
  2. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б в Encyclopædia Britannica
  4. ↑ SNAC — 2010.
  5. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118657445 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  6. ↑ http://news.yahoo.com/cultural-historian-author-jacques-barzun-dies-031105921.html
  7. ↑ http://www.foxnews.com/us/2012/10/26/cultural-historian-author-jacques-barzun-dies-at-104/
  8. ↑ http://www.commentarymagazine.com/section/literary/
  9. ↑ http://www.newyorker.com/search?page=39&rows=10&query=immersion
  10. ↑ http://www.nytimes.com/2004/12/14/opinion/14elliott.html
  11. ↑ http://www.nytimes.com/2012/10/26/arts/jacques-barzun-historian-and-scholar-dies-at-104.html
  12. ↑ http://www.nytimes.com/aponline/2009/11/30/us/AP-History.html
  13. ↑ а б CONOR.Sl
  14. ↑ https://www.nytimes.com/2012/10/26/arts/jacques-barzun-historian-and-scholar-dies-at-104.html
  15. ↑ Geni.com — 2006.
  16. ↑ Remembering Jacques Barzun: The Age of the Individual: 500 Years Ago Today (uk-UA) , архів оригіналу за 23 грудня 2019, процитовано 29 жовтня 2019
  17. ↑ Search the Edgars Database. Mystery Writers of America. Архів оригіналу за 31 липня 2020. Процитовано 4 липня 2015.
  18. ↑ Hvrenja. Від світанку до декадансу: з 1500 до сьогодення - 500 років західного культурного життя. www.hvrenja.ninja. Архів оригіналу за 29 жовтня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019.
  19. ↑ Jacques Barzun. Encyclopedia Britannica (англ.). Архів оригіналу за 29 жовтня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Жак_Барзун&oldid=37545640