Жакардовий ткацький верстат

Жакардовий ткацький верстат

Жакардовий верстат, жакардовий верстат, або машина Жаккара, машина Жакарда — доповнення до ткацького верстата для виготовлення тканин з великим візерунком (жакардових). Назва походить від імені французького ткача і винахідника Ж. М. Жакка́ра (фр. Joseph Marie Jacquard; 1752—1834), який її винайшов[1]. Машина Жакарда дає можливість при виникненні зіва на ткацькому верстаті роздільно управляти переміщенням кожної нитки чи невеликої групи ниток основи і виготовляти тканини, рапорт яких складається з великої кількості ниток. За допомогою жаккардової машини можна виготовляти візерункові платтяні та декоративні тканини, килими, скатертини та інше.

Будова та принцип роботиРедагувати

Верстат складається з виконавчого механізму підйому й опускання ниток (тягарців, вічок, ділильної і рамної дощок, шнурів, гачків, рами з піднімальними ножами) та програмного пристрою (призми з перфокартами, голки, голкової дошки), який задає малюнок. Протягом циклу роботи верстата його ножі, закріплені на рамі, рухаються зворотно-поступально, піднімаючи гачки, а призма повертається навколо осі на одну грань, замінюючи перфокарту, і переміщується зворотно-поступально в горизонтальному напрямі, забезпечуючи взаємодію перфокарти з голками. Якщо навпроти голки в перфокарті є отвір, голка входить в отвір призми, а ніж, захопивши гачок, піднімає нитку основи, через що й утворюється ткацький зів — простір для прокладання нитки піткання. У протилежному разі голка відводить гачок з лінії руху ножа, і нитка не буде піднята.

 
Жакардовий ткацький верстат, 1849

ОписРедагувати

Жакардова машина має ножі, гачки, голки, рамну дошку, рамні шнури і перфоровану призму. Нитки основи, простромлені у вічка ничельниць ремізи, пов'язані з машиною за допомогою аркатних шнурів, просмикнутих в ділильну дошку для рівномірного розподілу по ширині верстата. Ножі, закріплені в ножовий рамі, здійснюють зворотно-поступальний рух у вертикальній площині. Гачки, що знаходяться в зоні дії ножів, захоплюються ними і піднімаються вгору, а через рамні й аркатні шнури піднімаються вгору і нитки основи, утворюючи верхню частину зіва (основні перекриття в тканини). Гачки, виведені із зони дії ножів, опускаються вниз разом з рамною дошкою. Опускання гачків і ниток основи відбувається під дією сили тяжіння тягарців. Опущені нитки основи утворюють нижню частину зіва (утокові переплетення в тканині). Гачки з зони дії ножів виводяться голками, на які діє призма, що має хитальні і обертальні рухи. На призму надітий картон, що складається з окремих паперових карт, які мають просічені і непросічені місця проти решти голок. Зустрічаючи просічене місце, голка входить в призму, і гачок залишається в зоні дії ножа, а непросічене місце карти переміщує голку і вимикає гачок з взаємодії з ножем. Поєднання просічених і непросічених місць на картах дозволяє здійснити цілком певне чергування підйомів і опускання ниток основи й утворення на тканини візерунка.

Яскравий приклад машини з програмним керуванням, створеної задовго до появи обчислювальних машин. Двійковим кодом набрана перфокарта: «є отвір/немає отвору». Відповідно, якась нитка піднялася, якась ні. Човник прокидає в утворений зів нитку, формуючи двосторонній орнамент, де одна сторона є колірним або фактурним негативом іншої. Оскільки для створення навіть дрібного візерунка, потрібно близько 100 і більше човникових ниток і ще більша кількість ниток основи, створювалася величезна кількість перфорованих карт, які пов'язувалися в єдину стрічку, прокручуючись, вона могла займати два поверхи. Одній перфокарті відповідає один прохід човника.

Див. такожРедагувати

ГалереяРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Les inventions qui ont changé le monde, Édition Sélection du reader's digest, 1982 ISBN 2-7098-0101-9.

ПосиланняРедагувати