Еццеліно II да Романо
Еццеліно II да Романо, відомий також як Еццеліно Чернець (італ. Ezzelino da Romano; ?, Романо-д'Еццеліно — 1235, монастир Кампезе біля Бассано-дель-Граппа) — військово-політичний діяч середньовічної Італії. Роки його правління відмічені постійними інтригами, змовами та війнами проти головного суперника – Аццо VI д’Есте[1].
| Еццеліно II да Романо італ. Ezzelino da Romano | ||
 | ||
 | ||
| Попередник: | Еццеліно I да Романо | |
|---|---|---|
| Наступник: | Еццеліно III да Романо | |
| ||
| 1189 — 1199 | ||
| ||
| 1189 — 1221 | ||
| ||
| 1191 — 1193 | ||
| ||
| 1200 — 1221 | ||
| ||
| 1211 — 1221 | ||
| Народження: |
ХІІ ст. Романо-д'Еццеліно | |
| Смерть: |
1235 монастир Кампезе біля Бассано-дель-Граппа | |
| Релігія: | католицька церква | |
| Рід: | Еццеліні | |
| Батько: | Еццеліно I да Романо | |
| Мати: | Аурія ді Баоне | |
| Шлюб: | Аделаїда дельї Альберті ді Мангона | |
| Діти: | Еццеліно III да Романо і Alberico da Romanod | |
Життєпис ред.
Еццеліно II да Романо був сином Еццеліно I да Романо. У 1199 році падуанці захопили і розграбували родове гніздо Еццеліні — замок Онара. Після цього резиденція Еццеліно II була перенесена до Романо-д'Еццеліно. У 1209 році Еццеліно II да Романо підтримав імператора Священної Римської імперії Оттона IV, від якого у 1211 році він отримав у володіння Бассано-дель-Граппа[2]. Саме за допомогою Еццеліно II да Романо імператору вдалося взяти Верону, марку Тревізо та стратегічно важливі дороги на Кремону. Але остаточно розбити сили Ломбарської ліги імператорському війську так і не вдалося[3]. Втім, Еццеліно II да Романо був призначений імперським вікарієм.[1]. У 1212 році він все-таки розбив біля Верони війська ломбарців, які очолював його давній супротивник Аццо VI д’Есте, який загинув у тому бою. У 1214 році Еццеліно II да Романо воював з Венеційською республікою[4]. У 1191-1193 роках був подестою в Тревізо, з 1200 року – у Вероні, а з 1211 року – у Віченці. У 1221 пішов у монастир, розділивши свої володіння між синами – Еццеліно та Альберіко[1][5]. Помер у монастирі в 1235 році.
Родина ред.
Еццеліно II да Романо був одружений чотири рази:
- Агнеса д’Есте (1167) — дочка Обіццо I д’Есте та Софії да Лендінара.
- Спронелла Далесманні (117- 1199) — дочка Долеманно Долеманні.
- Сесилія д'Абано – спадкоємиця графа Манфредо д'Абано.
- Аделаїда дельї Альберті ді Мангона — дочка графа Мангони.
Від цих чотирьох шлюбів Еццеліно мав багато дітей, серед яких:
- Силіція
- Пальма Новелла
- Емілія (одружена з Альберто Конті)
- Софія
- Еццеліно III да Романо
- Альберіко да Романо
- Кунігерда[6]
Джерела ред.
- The New Cambridge Medieval History (Vol. 5 The rise of the signori, 1999), Cambridge University Press, c.1198-c.1300, ISBN 978-0521362894
- Rapisarda, Mario (1965). La signoria di Ezzelino da Romano. Udine.
- Verci C. «Storia degli Ecelini», v.1-3 Venezia 1841
- Fasoli G. «Studi Ezzeliniani», Bologna 1965.
Примітки ред.
- ↑ а б в Angelo Gambella. Ezzelino da Romano. www.storiaonline.org. Архів оригіналу за 27 жовтня 2009. Процитовано 24 жовтня 2018.
- ↑ Storia e Wargame. web.infinito.it. Процитовано 1 листопада 2018.
- ↑ Yevhen Kukhar, Irina Yurchak. You books. Эрнст Вист. Фридрих II Гогенштауфен (англ.). You-books.com. The biggest library. Архів оригіналу за 30 серпня 2018. Процитовано 29 серпня 2018.
- ↑ Storia e Wargame. web.infinito.it. Процитовано 24 жовтня 2018.
- ↑ EZZELINO III DA ROMANO in "Federiciana" (італ.). www.treccani.it. Архів оригіналу за 5 травня 2021. Процитовано 23 липня 2017.
- ↑ NORTHERN ITALY 1100-1400. fmg.ac. Архів оригіналу за 10 листопада 2017. Процитовано 29 серпня 2018.