Відкрити головне меню

Ет-Телль-ель-Кебір, іноді Тель-ель-Кебір(у перекладі укр. великий пагорб чи укр. велика оаза, за іншими даними укр. високе сонце) — місто в Єгипті, в мухафазі Ісмаїлія. Розташоване на прісноводному каналі Ісмаїлія. Через місто проходить залізниця, яка пов'язує місто Ісмаїлія з Заказіком і Каїром.

Ет-Телль-ель-Кебір
араб. التل الكبير

Основні дані
30°32′44″ пн. ш. 31°46′41″ сх. д. / 30.54555555558377833° пн. ш. 31.77805555558378003° сх. д. / 30.54555555558377833; 31.77805555558378003Координати: 30°32′44″ пн. ш. 31°46′41″ сх. д. / 30.54555555558377833° пн. ш. 31.77805555558378003° сх. д. / 30.54555555558377833; 31.77805555558378003
Країна Єгипет Єгипет
Регіон Ісмаїлія
Площа 67,69 км²
Населення 27000
Водойма Прісноводний канал Ісмаїлія
Часовий пояс UTC+2 (Єгипет)
Мапа
Ет-Телль-ель-Кебір. Карта розташування: Єгипет
Ет-Телль-ель-Кебір
Ет-Телль-ель-Кебір
Ет-Телль-ель-Кебір (Єгипет)


Ет-Телль-ель-Кебір у Вікісховищі?

ІсторіяРедагувати

XIX століттяРедагувати

 
План битви під Тель-ель-Кебіром

У 1882 році поблизу тодішнього села Телль-ель-Кебір у ході англо-єгипетської війни 1882 року відбулася вирішальна битва[en] між англійськими та єгипетськими військами. Англійський корпус під командуванням Гарнета Вулзлі[en] розгромив єгипетську армію 13 вересня та взяв у полон її командувача Орабі-пашу.[1][2]

Табір біженців з РосіїРедагувати

Під час Першої світової війни в пустелі поблизу села Тель-ель-Кебір англійці розмістили наметове містечко для солдатів, переважно австралійських. Також поруч побудували табір для військовополонених.

Після війни, у 1919—1921 роках цей табір використовували для тимчасового проживання та лікування для білогвардійців та інших біженців з Росії. Табір складався з госпіталю та двох поселень: для біженців з родинами та військових, що одужували. Поселення були обнесені колючим дротом та охоронялися англійськими солдатами родом з Індії. Тель-ель-Кебірський табір у середині 1920 року був найбільшим поселнням емігрантів з Росії у Єгипті.

Біженці жили в наметах з полотна без вікон та підлоги. В наметах були дерев'яні тумбочки та металеві ліжка з матрацом, маленькою подушкою, ковдрою, протимоскітним пологом, але без білизни. У військовому таборі лише офіцери мали ліжка, солдати спали на землі. Біженцям заборонялося залишати пустелю. У таборі були відкриті школи, церкви, магазини, майстерні, було створено духовий оркестр і театр.

У березні 1920 року на транспортному судні «Гельмгорн Касл» (англ. HMHS Glengorm Castle) прибуло більше 1300 біженців, яких відправили до Тель-ель-Кебіру. У квітні прибули кадети з Донського кадетського корпусу[ru], який у лютому 1920 року евакуювали з Новоросійська на пароплаві «Саратов». Англійська влада розмістила частину корпусу в таборі поблизу села, пізніше корпус було переведено до міста Ісмаїлія, а в кінці 1922 року розформовано. У травні 1920 року після ліквідації Аббасійського табору російських біженців, до Тель-ель-Кебіру прибула ще група хворих та поранених, близко 600 осіб. На початку 1921 року табір було ліквідовано, а його мешканців переведено до Сиді-Бишру, поблизу Олександрії.[3]

Серед біженців у таборі були письменники Сергій Потрєсов і Олександр Яблоновський, художник Іван Білібін, правознавець Аркадій Фатєєв[ru], лікарка-хірург Надія Добровольська.[4]. Серед кадетів Донського корпусу був майбутній поет Микола Воробйов[ru].

У таборі також сформувався український гурток, який видавав часопис «На руїнах».[5]

За час існування табору багато його мешканців померли від поранень та хвороб. Їх ховали на окремій длянці військового цвинтара Ет-Телль-ель-Кебіру.[6]

НаселенняРедагувати

За переписом населення 2006 року в місті мешкало 31410 осіб. За оцінками 2016 року населення скоротилося до 27 тисяч.[7]

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати