Відкрити головне меню

Есін Афшар (ім'я при народженні Есін Сінаноглу, 1 січня 1936[3], Барі — 14 листопада 2011, Стамбул) — турецька співачка і акторка.

Есін Афшар
тур. Esin Afşar
Основна інформація
Дата народження 1 січня 1936(1936-01-01)[1][2]
Місце народження Барі, Італія
Дата смерті 14 листопада 2011(2011-11-14)[1][2] (75 років)
Місце смерті Стамбул, Туреччина
Громадянство Туреччина
Професії співачка, акторка

БіографіяРедагувати

Народилася в місті Барі (Італія) в родині письменника[4] і співробітника турецького посольства Нюзхета Хашима Сінаноглу і його дружини журналістки і письменниці Рювейде. Есін Афшар була молодшою з п'яти дітей. Один з її братів, Октай Сінаноглу — відомий хімік.

Вивчала гру на піаніно в Анкарській консерваторії[5]. Після закінчення консерваторії почала працювати піаністкою в турецькому державному театрі опери та балету, але незабаром перейшла на роботу в театр[6]. Також вона вийшла заміж за Керіма Афшара. Після дванадцяти років роботи в театрі, Есін Афшар повернулася до занять музикою і почала виконувати пісні французькою та італійською мовами. Після зустрічі з Рухі Су, вона включила в свій репертуар турецьку народну музику. У 1975 році після розлучення з Керімом Афшаром Есін Афшар вийшла заміж за Шенера Аралу. Після середини 1980-х років Есін Афшар здійснювала в основному закордонні тури. У 1999 році вона була госпіталізована[3].

14 листопада 2011 року Есін Ашар померла в стамбульському госпіталі, куди вона була госпіталізована за три тижні до цього у зв'язку з лейкемією. Есін Афшар похована на кладовищі Караджаахмет. У неї залишилися чоловік Шенер Арал, син Доган Джан і дочка Пинар[3][7][8][9].

Кар'єраРедагувати

У 1970 році Есін Афшар дала серію концертів в Італії. В 1972 році вона відвідала Радянський Союз і Південну Корею, в 1973 році — Ізраїль, Велику Британію, Бельгію та Туніс. У 1974 році Есін Афшар здійснила тур по Австралії. У 1975 році вона брала участь у відборі представниці Туреччини на Євробачення. У 1985 році дала концерт у Парижі. У 1988 році вона дала концерт в Лозанні, а в 1989 році — в Мюлузі[10].

ДискографіяРедагувати

Альбоми[11]Редагувати

  • Dün ve Bugünün Türk Şiir ve Ezgileri, 1986
  • Ruhi Su'ya Türkü, 1987
  • Yunus Emre, 1991
  • Esin Alaturka, 1995
  • Atatürk, 1997
  • Özlem, 1998
  • Pembe Uçurtma, 1998
  • Caz Yorumlarıyla Aşık Veysel, 1999
  • Nazım Hikmet Şarkıları, 2000
  • Yunus Emre & Mevlana Şarkıları, 2002
  • Söz Çiğdem Talu, 2006
  • Büyük Türk Şairi Nazım Hihmet, 2010
  • Esin Afşar Odeon Yılları, 2010

45-міліметрові пластинки[11]Редагувати

  • Allam Allam Seni Yar / Yoh Yoh, 1970
  • Niksarın Fidanları / Aliyi Gördüm Aliyi, 1970
  • Gurbet Yorganı / Elif, 1970
  • Halalay Çocuk / Güzelliğin On Para Etmez, 1970
  • Allam Allam Seni Yar / Drama Köprüsü, 1970
  • Yoh Yoh / Bebek (Bir Masal Türküsü), 1970
  • Kara Toprak / Yunus (Bana Seni gerek Seni), 1970
  • Yağan Yağmur / Çatladı Dudaklarım Öpülmeyi Öpülmeyi, 1971
  • Diley Diley Yar / Yaprağı, 1971
  • Sivastopol / Küçük Kuşum, 1971
  • Gel Dosta Gidelim / Sorma, 1971
  • Dert Şarkısı / Niye Çattın Kaşlarını, 1974
  • Sandığımı Açamadım / Güneşe Giden Gemi, 1974
  • Canı Sıkılan Adam / Yiğidin Öyküsü, 1975
  • Sanatçının Kaderi / O Pencere, 1975
  • Hacer Hanım / Ben Olayım, 1976
  • Zühtü / Kaz, 1976

ПриміткиРедагувати

  1. а б Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. а б Discogs — 2000.
  3. а б в Profile, biyografi.net; accessed 4 April 2015.
  4. Nüzhet Haşim Sinanoğlu profile, kitapdenizi.com; accessed 4 April 2015. (тур.)
  5. Esin Afşar’s page (тур.). Архів оригіналу за 23 листопад 2012. Процитовано 20 квітень 2019. 
  6. Interview with Esin Afşar; accessed 4 April 2015. (тур.)
  7. Esin Afşar hayatını kaybetti. CNN Türk (Turkish). Процитовано 9 December 2012. 
  8. Tunca, Hulusi. Afşar değil de.. Avşar olsaydı; Ortalığı Ayağa Kaldırmiştinız!. Magazinkolik (Turkish). Процитовано 9 December 2012. 
  9. Esin Afşar'ın kızı duygulandırdı. Haber (tr). Процитовано 9 December 2012. [недоступне посилання з липень 2019]
  10. Biography (тур.)
  11. а б Discography. Архів оригіналу за 2012-01-15. Процитовано 2019-04-20.