Ессінгебрун (швед. Essingebron) — три паралельні мости у центрі Стокгольма , Швеція, що перетинають Ессінгед'юпет[sv], відкриті 10 травня 1965, 21 серпня 1966 року та 3 вересня 1967 року. Два з них розташовані на автостраді Ессінгеледен, сполучають два острови Стора-Ессінген[en] та Лілла-Ессінген[en] та є найзавантаженішими мостами Швеції [1], а третій є мостом для місцевого руху. [2] Першим постійним мостом між Стора- і Лілла-Ессінген був Стора-Ессінгебрун, п'ятипрогінний сталевий арковий міст, який було відкрито в 1928 році і демонтовано в середині 1960-х, щоб звільнити місце для нинішніх мостів.

Ессінгебрун
Зображення
Названо на честь Essingen Islandsd
Країна  Швеція
Адміністративна одиниця комуна Стокгольм
З матеріалу залізобетон
Проходить над/під Essingedjupetd
Несе на собі Ессінгеледен
Розташування кінцевого пункту Stora Essingend і Lilla Essingend
Мапа розташування
Мапа
CMNS: Ессінгебрун у Вікісховищі

Координати: 59°19′24″ пн. ш. 17°59′56″ сх. д. / 59.32361111002777676° пн. ш. 17.998888890028° сх. д. / 59.32361111002777676; 17.998888890028

Опис ред.

Місцевий міст, Гамла-Есінге-бровек ред.

Західний міст — для місцевого руху між островами Ессінге[en]. Міст було урочисто відкрито 10 травня 1965 року, він замінив Стора-Ессінгебрун. Міст споруджено за 6 м на захід від мосту автомагістралі. Загальна довжина – 470 м, довжина над водою – 200 м, максимальний проліт – 100 м. Максимальна ширина – 11 м, ширина проїжджої частини – 8 м. Висота — 15,2 м.

Шосейний міст ред.

Східна пара мостів є частиною Ессінгеледен і була урочисто відкрита 21 серпня 1966 року. Довжина мосту становить 470 метрів. Мости були спроектовані архітектурним бюро AOS Arkitekter[sv] і побудовані комунальним підприємством Gekonsult[sv]. Третій міст, було урочисто відкрито 3 вересня 1967 року. Загальна ширина прольоту автомагістралі становить 30 метрів, а висота без пілонів – 15,2 м.

Примітки ред.

  1. Essingebron. Swedish Wikipedia. 18 жовтня 2006. Процитовано 10 січня 2007.
  2. Stora Essingen. Stockholms gatunamn (вид. 2nd). Stockholm: Kommittén för Stockholmsforskning. 1992. с. 205. ISBN 91-7031-042-4.

Посилання ред.