Ескадрені міноносці типу «Фубукі»

Ескадрені міноносці типу «Фубукі» (яп. 吹雪型駆逐艦, Fubukigata kuchikukan) — ескадрені міноносці Імперського флоту Японії кінця 1920-х років, які взяли участь у Другій світовій війні..

Схема ескадреного міноносця «Фубукі»
Проєкт
Назва: Ескадрені міноносці типу «Фубукі»
Будівництво: 1926–1933
У експлуатації: 1928–1953
Заплановано: 24
Побудовано: 24
Втрачено: 22
Віддано на
брухт:
2
Основні характеристики
Тип: ескадрений міноносець
Водотоннажність: 1 750 т
Повна
водотоннажність:
2 050 т
Довжина: 111,96 м
Ширина: 10,4 м
Осадка: 3,2 м
Потужність: 50 000 к.с.
Двигуни: 2 парові турбіни
Швидкість: 38 вузлів
Дальність
плавання:
5 000 миль на швидкості 14 вузлів
Екіпаж: 219
Озброєння:
  • 6 (3x2) x 127-мм/50 гармат «Тип 3»
  • 2 x 13-мм кулемети «Тип 93»
  • 9 (3x3) x 610-мм торпедних апаратів
  • 18 глибинних бомб

Історія створення

ред.

У 1922 році Японія підписала Вашингтонську морську угоду щодо обмеження військово-морських сил. Відповідно до цієї угоди Японія могла мати есмінці загальною водотоннажністю у 201 600 т. Оскільки генеральний штаб планував мати у складі флоту 144 есмінці, стандартна водотоннажність кожного корабля мала становити 1 400 т. Ця величина на той час вже вважалась недостатньою для побудови повноцінного корабля. Проте японські конструктори вирішили компенсувати це обмеження якісними показниками. Крім того, командування флоту вирішило досягнути великого радіусу дії есмінців у складі флоту в Тихому океані, і не дуже переймалось тим, що договірні обмеження будуть дещо перевищені.

У жовтні 1922 року був представлений проєкт 2000-тонного есмінця, озброєного двома спареними 120-ии гарматами, шістьма торпедними апаратами, який мав розвивати швидкість у 40 вузлів. На початку 1924 року йому присвоїли назву «F 24».

Проєкт викликав широкі дискусії, оскільки водотоннажність була занадто великою, щоб вкластись в договірні обмеження і мати необхідні 144 кораблі. Флот вимагав зменшити водотоннажність мінімум на 250 т.

В остаточний проєкт були внесені нові зміни. Силова установка розроблялась на потужність 50 000 к.с., що давало максимальну швидкість у 35 вузлів. Але це дало змогу збільшити запас палива і дальність плавання на 20 відсотків, що стало вирішальним фактором.

Остаточний варіант отримав назву «Есмінці спеціального типу» (яп. 特型駆逐艦, Toku-gata Kuchikukan).

Конструкція

ред.

Озброєння кораблів складалось з шести спарених 127-мм/50 гармат «Тип 3», розміщених в герметичних баштах з протиосколковим бронюванням. Таке рішення було вперше застосоване на есмінцях.

Застосування дев'яти 610-мм торпедних апаратів давало кораблям велику ударну потужність. Самі торпедні апарати, які раніше ставились перед містком, тут були розміщені в середній частині, між димовими трубами, де вони були захищені від заливання. Таке розташування торпедних апаратів дало змогу розмістити місток далі в бік корми, що разом з широкою косовою частиною давало хороші морехідні якості.

Коли у 1928 році вступив у стрій головний корабель серії «Фубукі», його поява викликала занепокоєння провідних морських держав, перш за все Великої Британії та США, оскільки вони не мали есмінців новіших, ніж закладені у 1917 році. Тепер же вони за своїми параметрами значно поступались есмінцям типу «Фубукі», при цьому ні британці, ні американці не знали про застосування 610-мм торпед.

Підтипи

ред.

Оскільки кораблі будувались упродовж 5 років, в їхню конструкцію постійно вносились зміни. Тому всю серію умовно ділять на 3 підтипи.

Перші 10 кораблів (підтип «Фубукі») мали спарені артилерійські установки «Тип 1» з кутом підвищення 40°. Але система управління вогнем була недостатньо ефективною і недопрацьованою. Друга група з 10 кораблів (підтип «Аянамі») мала модернізовані 127-мм артилерійські установки «Тип 2» з кутом підвищення 75° і покращеною системою управління вогнем, що викликало необхідність зробити додатковий рівень над містком і менш помітні повітрязабірники. Третя група з 4 кораблів, замовлена за програмою 1927 року (підтип «Акацукі») мала всього три котли замість чотирьох, а носова труба була значно тонша за кормову.

Недоліки

ред.

Есмінцям типу «Фубукі» були притаманні недоліки, типові для всіх японських кораблів того періоду. Перш за все це була занадто велика верхня маса, і пов'язані з цим проблеми з остійністю. Щоб досягнути замовлених флотом вимог у швидкості, озброєнню та дальності плавання при обмеженнях водотоннажності, конструктори знижували масу корабля усіма можливими способами, зокрема використанням полегшених силових установок, використання легких сплавів та застосування зварювання при складанні корпусів. У той же час довгий напівбак, високий місток та гарматні башти дали невраховані 200 т. В есмінців підтипу «Аянамі» ситуація була ще гіршою, оскільки їхні гарматні башти були на 20 % важчими, а місток мав на один рівень більше.

Той факт, що нові японські кораблі мають проблеми з остійністю, вперше проявився 12 березня 1934 року, коли міноносець «Томодзуру» всього через 3 тижні після вступу у стрій перевернувся та затонув під час маневрів. Але перш ніж щось було зроблено, стався так званий «інцидент з Четвертим флотом», коли під час навчань есмінці типу «Фубукі» потрапили у шторм і зазнали значних пошкоджень. В результаті негайно була запущена програма реконструкції всіх кораблів (крім лінкорів та важких авіаносців), збудованих наприкінці 1920-х - на початку 1930-х років.

Модернізації

ред.

В ході модернізації на есмінцях типу «Фубукі» була знижена висота містків та димових труб, збільшена кількість палива (щоб збільшити масу в нижній частині корпуса). Кількість запасних торпед для центрального торпедного апарату зменшили до трьох, а 8 останніх кораблів отримали нові башти «Тип 3» з кутом підвищення 55°. Крім того, були посилені корпуси, а в трюм вклали баласт. В результаті водотоннажність виросла до 2090 / 2427 т, а швидкість зменшилась до 34 вузлів.

Під час бойових дій кількість зенітного озброєння постійно збільшувалась. У 1932-1933 роках 7,7-мм кулемети замінили на 13,2-мм. У 1937 році вперше з'явились 25-мм зенітні автомати, коли на кораблях були змонтовані по дві спарені установки. У 1942-1943 роках одна з башт була демонтована, замість неї встановили дві триствольні зенітні установки. Згодом кількість 25-мм автоматів довели до 14-ти, і крім того, було ще чотири 13,2-мм кулемети. Також були встановлені 4 бомбомети, а кількість глибинних бомб зросла до 36 штук.

В середині 1944 року на вцілілих кораблях (яких залишалось 12 одиниць) зенітне озброєння збільшилось до 22-х 25-а автоматів та 6-ти 13,2-мм кулеметів. Наприкінці війни на деяких японських кораблях стали встановлювати радари. Зокрема, «Усіо» отримав радар «Тип 13».

Представники

ред.
Назва Верф Закладений Спущений на воду Вступив у стрій Доля
Підтип «Фубукі»
Фубукі Верф ВМФ в Майдзуру 19 червня 1926 15 листопада 1927 10 серпня 1928 Потоплений 11 жовтня 1942 року в бою біля мису Есперанс
Сіраюкі Верф «Mitsubishi» в Йокогамі 19 березня 1927 20 березня 1928 18 грудня 1928 Потоплений 3 березня 1943 року у битві в морі Бісмарка
Хацуюкі Верф ВМФ в Майдзуру 12 квітня 1927 29 вересня 1928 30 березня 1929 Потоплений авіацією 17 липня 1943 року біля острова Бугенвіль
Муракумо Верф «Фуджінагата» в Осаці 25 квітня 1927 27 вересня 1928 10 травня 1929 Потоплений авіацією 12 жовтня 1942 року при поверненні від Гуадалканала
Сінономе Верф ВМФ в Сасебо 12 серпня 1926 26 листопада 1927 25 липня 1928 Потоплений авіацією 17 грудня 1941 року біля острова Борнео
Усугумо Верф «Ishikawajima» в Токіо 21 жовтня 1926 26 грудня 1927 26 липня 1928 Потоплений 5 липня 1944 року підводним човном «Скейт» в Охотському морі
Сіракумо Верф «Ishikawajima» в Токіо 27 жовтня 1927 27 грудня 1927 28 липня 1928 Потоплений 16 березня 1944 року підводним човном «Таутог» при слідуванні на Курильські острова
Ізонамі Верф «Uraga Dock» 19 жовтня 1926 24 листопада 1927 30 червня 1928 Потоплений 9 квітня 1943 року підводним човном «Таутог» в морі Банда
Уранамі Верф «Uraga Dock» 28 квітня 1927 29 листопада 1928 30 червня 1929 Потоплений авіацією 26 жовтня 1944 року у внутрішній частині Філіппінського архіпелагу
Міюкі Верф «Uraga Dock» 30 квітня 1927 року 26 червня 1928 року 29 червня 1929 року Зазнав аварії та затонув 29 червня 1934 року
Підтип «Аянамі»
Аянамі Верф «Фуджінагата» в Осаці 20 січня 1928 5 жовтня 1929 30 квітня 1930 Потоплений 15 листопада 1942 року лінкором «Вашингтон» в битві біля Гуадалканала
Сікінамі Верф ВМФ в Майдзуру 6 липня 1928 22 червня 1929 24 грудня 1929 Потоплений 12 вересня 1944 року підводним човном «Гроулер» у Південнокитайському морі
Асагірі Верф ВМФ в Сасебо 12 грудня 1928 18 листопада 1929 18 листопада 1929 Потоплений авіацією 28 серпня 1942 року потоплений під час рейсу на Гуадалканал
Югірі Верф ВМФ в Майдзуру 1 квітня 1929 12 травня 1930 3 грудня 1930 Потоплений 25 листопада 1943 року в бою віля мису Сент-Джордж
Амагірі Верф «Ishikawajima» в Токіо 28 листопада 1928 27 лютого 1930 10 листопада 1930 Підірвався на міні і затонув 23 квітня 1944 року біля Борнео
Сагірі Верф «Uraga Dock» 28 березня 1929 23 грудня 1929 31 січня 1931 Потоплений 24 грудня 1941 року потоплений підводним човном HNLMS K XVI в Південнокитайському морі
Оборо Верф ВМФ в Сасебо 29 листопада 1929 8 листопада 1930 31 жовтня 1931 Потоплений авіацією 17 жовтня 1942 року на Алеутських островах
Акебоно Верф «Фуджінагата» в Осаці 25 листопада 1929 7 листопада 1930 31 липня 1931 Потоплений авіацією 14 листопада 1944 року в Манілі
Садзанамі Верф ВМФ в Майдзуру 21 березня 1930 6 червня 1931 19 травня 1932 Потоплений 14 січня 1944 року підводним човном «Альбакор» на Каролінських островах
Усіо Верф «Uraga Dock» 24 грудня 1929 17 листопада 1930 14 листопада 1931 Зданий на злам у 1948 році
Підтип «Акацукі»
Акацукі Верф ВМФ в Сасебо 17 лютого 1930 7 травня 1932 30 листопада 1932 Потоплений 13 листопада 1942 року в битві біля Гуадалканала
Хібікі Верф ВМФ в Майдзуру 21 лютого 1930 16 червня 1932 31 березня 1933 У 1947 році переданий СРСР, носив назву «Верный»,
в 1953 році зданий на злам
Ікадзучі Верф «Uraga Dock» 7 березня 1930 22 жовтня 1931 15 серпня 1932 Потоплений 13 квітня 1944 року підводним човном «Гардер» при слідуванні на Каролінські острова
Інадзума Верф «Фуджінагата» в Осаці 7 березня 1930 25 лютого 1932 15 листопада 1932 Потоплений 14 травня 1944 року підводним човном «Боунфіш» в протоці між морями Сулу та Сулавесі

Література

ред.
  • Conway's All the World's Fighting Ships, 1922—1946. — London: Conway Maritime Press, 1980. — ISBN 0 85177 146 7 (англ.)
  • С. В. Патянин. Эскадренные миноносцы и миноносцы Японии (1879—1945 гг.). — Санкт-Петербург, 1998. (рос.)

Посилання

ред.