Еріх Адікес
Еріх Адікес (нім. Erich Adickes; 29 червня 1866, Бремен — 8 липня 1928, Тюбінген) — німецький філософ, професор.
| Еріх Адікес | |
|---|---|
| нім. Erich Adickes | |
 | |
| Народився | 29 червня 1866[1][2][…] Lesumd[2] |
| Помер | 8 липня 1928[1][3][…] (62 роки) Тюбінген, Німеччина[1] |
| Поховання | Stadtfriedhof Tübingend |
| Країна | .svg){kind=small} Німецька імперія |
| Діяльність | філософ, викладач університету, вчитель |
| Alma mater | Тюбінгенський університет Christianeumd (1884) HU Berlin |
| Галузь | філософія |
| Заклад | Тюбінгенський університет[2] Вестфальський університет імені Вільгельма[2] |
| Науковий ступінь | докторський ступінь[1] і професор |
| Аспіранти, докторанти | Theodor Haeringd |
| Членство | Tübinger Burschenschaft Derendingiad |
| Діти | Wilhelm Diedrich Adickesd |
Біографія
ред.Еріх Адікес народився 29 вересня 1866 в німецькому місті Бремен.
Здобув освіту в Тюбінгенському університеті і Берлінському університеті імені Гумбольдта.
У 1887 році, по захисту дисертації, Еріх Адікес отримав докторський ступінь.
У 1895 році очолив кафедру філософії в Університеті імені Християна Альбрехта в Кілі.
Починаючи з 1902 року, Еріх Адікес викладав філософію в Мюнстерському університеті (нині Вестфальський університет імені Вільгельма).
Еріх Адікес запам'ятався сучасникам, як затятий критик і противник філософських теорій Ганса Файхінгера. Він виступав проти ідеї матеріалізму, а також проти «моністичної натурфілософії» дарвініста Ернста Геккеля і стверджував, що матерія не існує об'єктивно, що це «питання нашого розуму», «стан свідомості». Атоми є лише допоміжними поняттями розуму. Він заперечував можливість наукового пізнання об'єктивного світу[5].
У 1907 році Адікес запропонував концепцію чотирьох світоглядів: догматичного (доктринерського), агностичного (скептичного), традиційного та інноваційного, передбачивши цим концепції психологічних типів 20 століття.
Адікес був членом братства Tübinger Burschenschaft Derendingia[de].
Еріх Адікес помер 8 липня 1928 року в місті Тюбінген у віці 61-го року.
Примітки
ред.- ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #11600780X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в г Collinson D. Biographical Dictionary of Twentieth-Century Philosophers — 1996. — ISBN 978-0-415-06043-1
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Енциклопедія Брокгауз
- ↑ Katalog der Deutschen Nationalbibliothek (нім.). portal.dnb.de. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 10 вересня 2019.
Література
ред.- German Kantian Bibliography. In: Philosophical Review, May 1893 — June 1896 року, 3 Bde. Boston 1895/96
- Kant contra Haeckel. Erkenntnistheorie gegen naturwissenschaftlichen Dogmatismus, Berlin 1901
- Anti-Kappes. Eine notgedrungene Entgegenung, Berlin 1904
- Untersuchungen zu Kants physischer Geographie, 1911
- Kants Ansichten über Geschichte und den Bau der Erde, 1911
- Ein neu aufgefundenes Kollegheft nach Kants Vorlesung über physische Geographie, Tübingen 1913
- Kants Opus postumum dargestellt und beurteilt — Berlin : Reuther & Reichard, 1920. (Kant-Studien. Ergänzungshefte ; Nr. 50) — 855 Seiten
- AE [Selbstdarstellung], In: Raymund Schmidt (Hrsg.): Die Philosophie der Gegenwart in Selbstdarstellungen, 2 Bde. Leipzig 1923
- Kant und das Ding an sich, 1924
- Kant als Naturforscher, 2 Bände, 1924/1925
- Kant und die Als-Ob-Philosophie, 1927
- Kants Lehre von der doppelten Affektion unseres Ichs als Schlüssel zu seiner Erkenntnistheorie, 1929