Еросі Манджгаладзе

Ерос Манджгаладзе (3 березня 1925, с. Ганірі, Самтредський муніципалітет, Грузія — 26 січня 1982) — грузинський актор.

Еросі Манджгаладзе
груз. ეროსი აკაკის ძე მანჯგალაძე
Зображення
Народився	3 березня 1925(1925-03-03) Ганірі, Самтредський муніципалітет, Імереті, Грузія
Помер	26 січня 1982(1982-01-26) (56 років) Тбілісі, Грузинська РСР, СРСР
Поховання	Дідубійський пантеон
Громадянство	СРСР
Діяльність	актор, коментатор
Alma mater	Тбіліський театральний інститут ім. Шота Руставелі
Заклад	Грузинський державний академічний театр імені Шота Руставелі
IMDb	nm0541830
Нагороди та премії
Народний артист Грузинської РСР

Життєпис

Перші спроби як актора були в шестирічному віці, коли він зіграв роль зайчика. Бажання піти стежками акторської професії з'явилося після залучення хлопчика в спектакль Зази Мачабелі, що приїзджав зі своєю постановкою в ті краї.

Після закінчення школи Манджгаладзе подає документи до театрального — спроба виявилася невдалою, але наполегливого юнака зараховують, як вільного слухача. Повторна спроба вступу на акторський факультет 1941 року стала успішною.

З першого ж року навчання Ерос поєднував навчання з дикторською роботою в Державному радіокомітеті Грузії, де повідомляв останні новини з фронту. Згодом, вже в мирний час, він не одноразово був коментатором футбольних матчів, воєнних парадів та ведучим різних заходів, приурочених до дня міста та народних гулянь.

Перша роль в професійній кар'єрі актора була в спектаклі «Міщани» режисера Георгія Товстоганова ще ід час його навчання. Дебютна робота після закінчення акторського факультету — вистава «Глибоке коріння».

Акторський талант Ероса Манджгаладзе дозволяв йому грати різножанрові ролі — від комедійних до трагічних.

Особисте життя

Актор був одружений Оленою Кіпшидзе, але шлюб швидко розпався і Манджгаладзе до кінця життя мешкав один. Розрадою для митця став пес на ім'я Танго, що був подарований йому в Москві.

Актор не розлучався зі своїм домашнім улюбленцем навіть під час гастролей театру, куди завжди брав його з собою.

Використані джерела

1. За матеріалами статті газети «24 години», випуск № 8(від 13-18 березня 2010 року)(рос.)