Ератичні валуни (від лат. erraticus — блукаючий) — валуни, занесені льодовиком далеко від виходу корінних порід, з яких вони утворилися. Наприклад, в Європі — зі Скандинавії, Фінляндії, Кольського п-ова і відкладені древнім льодовиком.

Ератичний валун Big Rock в провінції Альберта, за 15 км від Квебека. Вага кварцитовго валуна 15 тис. т.
Поле льодовикового ератизму у Шотландії.
Ератичний валун об'ємом 930 м³ і вагою близько 2500 т. Естонія

Загальний описРедагувати

Льодовикова відкладена порода відрізняється від типу породи, яка є рідною для місцевості, де вона лежить. Ерати, які отримали свою назву від латинського слова errare (блукати), переносяться льодовиковим льодом, часто на відстані в сотні кілометрів. Розміри можуть варіюватися від гальки до великих валунів, таких як Big Rock (16 500 тонн або 18 200 коротких тонн) в Альберті.

Відома також Ератична вервечка валунів "Foothills Erratics" — це смуга ератичних валунів завдовжки 580 миль (930 км), шириною (0,62 милі (1,00 км) 13,7 миль (22,0 км). Вузька смуга прерії, покрита вервечною ератичних валунів Foothills Erratics Train, простягається вздовж східних флангів Скелястих гір Альберти та північної Монтани до міжнародного кордону.

В Україні ератичні валуни є у валунних глинах і валунних пісках; складені переважно кристалічними породами Українського щита, деякі — Балтійського щита.

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
  • Гросвальд М. Г. Эрратические валуны. — Гляциологический словарь / Ред. В. М. Котляков. — Л.: Гидрометеоиздат, 1984. — С. 496.
  • Эрратические глыбы // Краткий геологический словарь / Ред. Г. И. Немков. — М.: Недра, 1989. — С. 167.
  • Рудой А. Н. Гигантская рябь течения (история исследований, диагностика и палеогеографическое значение). — Томск: ТГПУ, 2005. — 224 с.
  • Валуны ледниковые (эрратические). — Геологический словарь, 1978. — М.: Недра. — Т. 1. — С. 93.
  • Die Erratika. — In: Glacialgeomorphologie. — Darmstadt: Wissenschaftliche Buchgesellschaft, 1991. — S. 123—132.
  • M. Derruau. Precis de geomorphologie. — Paris-VI: Masson et Co, 1965. — P. 141.
  • Jurgen Ehlers. Allgemeine und historische Quartaergeologie. — Stuttgart: Enke, 1994. — S — 1.

ПосиланняРедагувати