Відкрити головне меню
Еоніум
Еоніум канарський
Еоніум канарський
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Ломикаменецвіті (Saxifragales)
Родина: Товстолисті (Crassulaceae)
Триба: Aeonieae
Рід: Еоніум (Aeonium)
Webb & Berthel., 1840[1]
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Aeonium
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Aeonium
EOL logo.svg EOL: 61055
IPNI: 12119-1
ITIS logo.svg ITIS: 500832
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 22994

Ео́ніум (Aeonium)[2] — рід багаторічних рослин родини Товстолистих, що налічує близько 90 видів. Усі його представники є сукулентами з добре розпізнаваним зовнішнім виглядом. Переважна більшість видів походить з Канарських островів, серед них багато ендеміків. Більшість еоніумів належать до декоративних рослин. Назва роду походить від грец. αίώνιος, що означає «вічний, невмираючий», цим підкреслюється довговічність цих рослин.

Зміст

ОписРедагувати

Вічнозелені напівчагарники, чагарники або невисокі дерева, інколи з дуже вкороченими пагонами, через що рослини набувають вигляду плоских подушок. Гілки дебелі, нечисленні, відходять від стовбура на малій висоті і мало відрізняються від нього за товщиною. Кора гладка, сіра або коричнева, на її поверхні часто добре помітні листкові рубці. Численні листки зібрані в розетки, розташовані на кінцях гілок, у молодих рослин або рослин із вкороченим стовбуром вони можуть набувати вигляд наземних. Листки більш-менш товсті, оберненояйцеподібні або лопатеві, із заокругленим кінцем та звуженою основою, зелені, інколи жовтуваті, а по краях — червонуваті. В розетці вони розташовані дуже щільно, внаслідок чого утворюють суцільну плоску або лійкоподібну поверхню, між старими листками відстань помітно збільшується. Поверхня листків гладка або опушена короткими малопомітними волосками (в Aeonium smithii — густо опушена), інколи вона набуває лискучого або липкого вигляду.

Суцвіття, китицеподібне або зонтикоподібне, піднесене на високому квітконосі. Квітки двостатеві, актиноморфні, відносно непоказні, як правило, забарвлені у жовтий колір, рідше — білуваті або рожеві. Чашолистки товсті, голі або опушені. Пелюстки ланцетні або оберненояйцеподібні. Тичинки вільні, голі або опушені, ниткоподібні, їх кількість вдвічі перевищує число пелюсток. Пиляки циліндричні, жовті. Маточка гола або вкрита залозистими волосками. Плід — листянка. Насіння коричневе, ребристе або бородавчасте.

Екологія та поширенняРедагувати

Еоніуми — світлолюбні, посухостійкі рослини, які погано переносять як підвищену вологість повітря, так і недостатню дренованість ґрунту. В природі вони зростають на щебенистих, лавових ґрунтах. Теплолюбні, але взимку переносять помірне зниження температури (близько 0… + 10 °C).

Запилюються метеликами. Розмножуються насінням і вегетативним способом — живцюванням пагонів та окремих листків.

Батьківщиною переважної більшості еоніумів є Канарські острови, причому цим рослинам властивий вузький ендемізм — деякі види і підвиди зростають лише на одному з островів цього архіпелагу. За межами центру розповсюдження еоніуми можна віднайти на островах Зеленого Мису (Aeonium gorgoneum), на Мадейрі (Aeonium glandulosum, Aeonium glutinosum), в Марокко (Aeonium korneliuslemsii). Найвіддаленішою від центру розповсюдження точкою є Ефіопія, на теренах якої зростають Aeonium leucoblepharum й Aeonium stuessyi.

ЗастосуванняРедагувати

Охайні та численні розетки еоніумів, що рясно вкривають гілки, надають їм привабливого вигляду, тому ці рослини набули популярності як декоративні. В регіонах із субтропічним кліматом їх вирощують у відкритому ґрунті, висаджуючи групами або смугами уздовж доріжок, в альпінарях тощо. Розростаючись, еоніуми вкривають каміння своїм листям. В країнах з помірним кліматом еоніуми вирощують в кімнатах, висаджуючи в горщики поодинці, а дрібні види — по кілька штук. Виведено кілька форм з темно-пурпуровим та пістрявим листям.

Враховуючи невибагливість цих рослин, догляд за ними не складний і не потребує великих зусиль, але потребує уважності. Головними небезпеками, що часто призводять до загибелі еоніумів, є перезволоження, надмірно низька або надмірно висока температура взимку. Стеблові і листкові живці перед посадкою обов'язково підсушують протягом 1-2 діб в затінку, під час укорінення поливають обережно.

В культурі уражуються грибками, борошнистим червецем.

СинонімиРедагувати

  • Greenovia Webb & Berthel.
  • Megalonium (A.Berger) G.Kunkel

ВидиРедагувати



ДжерелаРедагувати

  1. Philip Barker Webb, Sabin Berthelot: Histoire naturelle des îles Canaries. Band 3, Teil 2, Abschnitt 1, 1840, S. 184–198 (онлайн) (ісп.)
  2. а б The Plant List.(англ.)

ПосиланняРедагувати