Вікіпедія

Енн Сеймур Деймер

англійська скульпторка

Енн Сеймур Деймер, уроджена Конвей (англ. Anne Seymour Damer; 8 листопада 1748, Севенокс — 28 травня 1828, Лондон) — англійська скульпторка, одна з перших жінок-скульпторів Великої Британії.

Енн Сеймур Деймер
Народилася8 листопада 1748(1748-11-08)[3]
Севенокс, Кент[d], Кент, Англія, Королівство Велика Британія
Померла28 травня 1828(1828-05-28)[1][2][…] (79 років)
Лондон, Сполучене Королівство[1]
Країна Англія
Діяльністьскульпторка, мисткиня
ВчителіGiuseppe Ceracchid[4]
Знання мованглійська[5]
Роки активності1764[1] — 1828[1]
БатькоHenry Seymour Conwayd[6][3]
МатиLady Caroline Campbelld[6][3]
У шлюбі зMary Berryd[6] і John Damerd[6]

Біографія та творчість

ред.

Енн Сеймур Конвей народилася 1748 року в Севеноксі. Вона була єдиною дочкою фельдмаршала Генрі Сеймура Конвея та його дружини Кароліни Кемпбелл, дочки 4-го герцога Аргайла [7]. Дитинство Енн пройшло у родинному будинку в Беркширі. Її батьки багато подорожували, і в цей час за дівчинкою наглядав родич і друг сім'ї Горас Волпол [7] [8].

Енн Конвей почала займатися скульптурою під впливом Девіда Юма, який служив секретарем у батька. 14 червня 1767 року вона вийшла заміж за Джона Деймера, старшого сина лорда Мільтона. Шлюб виявився невдалим і через сім років розпався. Деймер, повністю розтративши посаг дружини та власну спадщину, в 1776 році наклав на себе руки. Дітей у подружжя не було [8] .

 
Болонка. Каррарський мармур, прибл. 1782

Після смерті чоловіка Енн Сеймур відновила свої заняття скульптурою, за гарячої підтримки Волпола, який високо цінував її мистецтво. Так, він писав про одну з її скульптур, що зображала кудлатого песика:

  Її болонка, виконана в натуральну величину, не просто жива — у завитках її вовни відчуваються легкість і м'якість, яких, здавалося, не можна було досягти в теракоті; вона може позмагатися з мармуровою скульптурою Берніні з королівської колекції.  
 
Бюст Нельсона роботи Енн Деймер

Енн була знайома з багатьма видатними людьми свого часу, включаючи Жозефіну Богарне, через яку познайомилася з Наполеоном. Вона також зустрічалася з Гораціо Нельсоном, якого вважала найбільшою особистістю свого часу, і зробила його скульптурний портрет [9] .

Енн Сеймур не була офіційним членом Королівської академії мистецтв, але з 1784 по 1818 виставляла там свої роботи (загалом 32, невелика кількість з числа створених їй) [10]. Крім скульптури, вона захоплювалася театром та брала участь у аматорських постановках. Енн багато подорожувала; бувала в Італії, Франції, Іспанії, Португалії[11].

Після смерті Волпола в 1797 році Енн успадкувала його маєток і велику суму грошей. Однак великим маєтком було важко керувати і, проживши там кілька років, в 1810 вона повернулася до Лондона [8]. У 1818 році вона придбала будинок Йорк-Гаус[en] у Твікенгемі, і перевезла туди колекцію своїх робіт [12].

Енн Сеймур Деймер померла 28 травня 1828 року у своєму будинку в Лондоні і була похована поряд зі своєю матір'ю в Санбріджі (Кент). Згідно з її заповітом, її поховали разом з інструментами скульптора і кістками її улюбленого собаки, які раніше зберігалися в її спальні [8].

Скульптурна спадщина Деймер включає переважно портретні бюсти та зображення тварин. Їй також належать скульптури, що символізують Ісіду і Темзу, на мосту в Генлі-он-Темс [13]. Крім того, Енн Сеймур Деймер є авторкою роману «Belmour», написаного під час перебування в Іспанії та Португалії та опублікованого в 1891 [14].

Примітки

ред.
  1. ↑ а б в г д RKDartists
  2. ↑ а б Anna Seymour Damer — OUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
  3. ↑ а б в г д Lundy D. R. The Peerage
  4. ↑ Зведений список імен діячів мистецтва
  5. ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
  6. ↑ а б в г Kindred Britain
  7. ↑ а б Dictionary of National Biography, 1888, с. 450.
  8. ↑ а б в г The Twickenham Museum.
  9. ↑ Biographical Note, 2011, с. 15.
  10. ↑ Biographical Note, 2011, с. 12.
  11. ↑ Biographical Note, 2011, с. 9—15.
  12. ↑ Dictionary of National Biography, 1888, с. 451.
  13. ↑ Women in the Fine Arts, 1984.
  14. ↑ Biographical Note, 2011, с. 16.

Література

ред.
  • Clara Erskine Clement Waters. Damer, Mrs Anne Seymour // Women in the Fine Arts, from the Seventh Century B.C. to the Twentieth Century A.D. — Library of Alexandria, 1984.
  • Jonathan David Gross. The Life of Anne Damer: Portrait of a Regency Artist. — Lexington Books, 2013. — 326 p.
  • Jonathan David Gross. Biographical Note // Belmour: A Modern Edition. — Northwestern University Press, 2011. — P. 9—16.
  • Percy Noble. Anne Seymour Damer: A Woman of Art and Fashion, 1748-1828. — Creative Media Partners, 2019. — 316 p.
  • Leslie Stephen. Damer, Anne Seymour // Dictionary of National Biography, 1885-1900. — 1888. — Т. 13. — P. 450—451.

Посилання

ред.
  • Anne Seymour Damer (англ.). The Twickenham Museum.


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Енн_Сеймур_Деймер&oldid=43858340