Енергоносій

Енергоносії — речовини різних агрегатних станів чи іншої форми матеріального середовища, що є джерелом енергії.

Енергоносії прийнято поділяти на відновлювані і невідновлювані. До першої групи відносять:

•  — сонячну енергію;
•  — енергію вітру;
•  — енергію води;
  •  — енергія хвиль
•  — енергія біомаси — одержується з біомаси (деревина, сміття тощо);
•  — тепло морів;
•  — енергію припливу;
•  — тепло Землі.

До другої групи відносять:

•  — кам'яне і буре вугілля;
•  — торф;
•  — нафту;
•  — природний газ;
•  — ядерне паливо.

Відновлювані джерела енергії залежать (крім тепла Землі) від сонячної енергії. Сьогодні, у зв'язку з великою амплітудою їх коливань у часі, малою просторовою густиною енергії, низьким коефіцієнтом корисної дії і великою матеріалоємністю розроблених установок, вони використовуються дуже мало. Їхня частка в енергетичному балансі різних країн складає від одного до кількох відсотків. Так, у Німеччині частка цих джерел енергії становить 2,4 %, в Україні — 5-6 %. В США частка відновлюваних джерел енергії у виробництві електроенергії становила в 1996 році 13 %, однак, згідно з прогнозом Міністерства енергетики США, 2020 року вона знизиться до 9 %.

Див. також

• Відновлювана енергетика‎
• Поновлювані джерела енергії
• Непоновлювані джерела енергії

Література

• В. І. Саранчук, М. О. Ільяшов, В. В. Ошовський, В. С. Білецький. Хімія і фізика горючих копалин. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2008. — с. 600. ISBN 978-966-317-024-4