Вікіпедія

Ендрю Кольяно

канадський хокеїст

Ендрю Кольяно (англ. Andrew Cogliano, нар. 14 червня 1987, Торонто) — канадський хокеїст, крайній нападник клубу НХЛ «Даллас Старс».

Канада Ендрю Кольяно
Народився 14 червня 1987(1987-06-14) (36 років)
Торонто, Канада
Зріст 178 см
Вага 80 кг
Позиція крайній нападник
Кидок лівий
Клуб НХЛ
Кол. команди 		«Даллас Старс»
«Едмонтон Ойлерс»
«Анагайм Дакс»
«Клагенфурт»
Драфт НХЛ 25-й загальний, 2005
«Едмонтон Ойлерс»
Ігрова кар'єра 2007 — зараз
CMNS: Ендрю Кольяно у Вікісховищі

Ігрова кар'єра ред.

Хокейну кар'єру розпочав 2003 року виступами на юніорському рівні за команду «Сент Майклз Буззерс» (ОЮХЛ).[1]

2005 року був обраний на драфті НХЛ під 25-м загальним номером командою «Едмонтон Ойлерс». Цьогоріч він також починає захищати кольори студентської хокейної команди Мічиганського університету.

У сезоні 2007/08 дебютує в складі «Едмонтон Ойлерс». Перший матч провів 4 жовтня 2007 року проти «Сан-Хосе Шаркс».[2] 8 жовтня 2007 закидає свою першу шайбу в ворота «Детройт Ред Вінгз», які захищав чех Домінік Гашек.[3]

7, 9 і 11 березня 2008 року Кольяно встановив рекорд НХЛ, забивши голи у трьох послідовних іграх в овертаймах проти «Колумбус Блю-Джекетс», «Чикаго Блекгокс» і «Сент-Луїс Блюз», відповідно. Його ключку та рукавички згодом відправили до Зали слави хокею.[4]

Свій другий сезон він провів майже на рівні першого за виключенням зменшення голевих передач 20 проти 27 в першому але за рівної кількості закинутих шайб — вісімнадцять.

Сезон 2009/10 і Ендрю показує найгірший результат 28 очок (10+18) у 82-х матчах. Наступний сезон став останнім у складі «нафтовиків», влітку 2012 він перейшов до «Анагайм Дакс» але через локаут початок сезону провів у складі австрійського «Клагенфурту», а згодом після старту чемпіонату НХЛ повернувся до «качок». У 48 іграх набрав 26 очок (13+13) та вперше відіграє сім матчів в Кубку Стенлі.

Сезон 2013/14 відзначився ювілейними датами, спочатку Кольяно провів 500-ий матч в НХЛ, а 25 січня 2014 закинув 100-ту шайбу в ворота «Лос-Анджелес Кінгс».

За підсумками сезону 2014/15 його вперше номінували на Приз Білла Мастерсона. Наступний сезон не був таким вдалим навіть невзажаючи на доволі пристойний доробок форварда 32 очка (9+23).

22 березня 2017 Ендрю відіграв 777-й матч в НХЛ. Загалом цей сезон став для нього вдалим, так він посів друге місце серед номінантів на Приз Білла Мастерсона.

12 січня 2018 нападник уклав трирічний контракт з «Дакс», а 14 січня 2019 його обміняли на гравця «Даллас Старс».[5]

На рівні збірних ред.

На юніорському рівні захищав кольори збірної Канада Онтаріо на Кубку Виклику для 17-их гравців.

Два сезони відіграв у складі молодіжної збірної Канади та двічі став чемпіоном світу в 2006 та 2007 роках.[6][7][8]

Статистика ред.

Клубні виступи ред.

Сезон Клуб Ліга Регулярний сезон Плей-оф
І Г П О ШХ І Г П О ШХ
2003–04 «Сент Майклз Буззерс» ОЮХЛ 36 26 47 73 14 24 11 20 31 12
2004–05 «Сент Майклз Буззерс» ОЮХЛ 49 36 66 102 33 25 22 24 46 20
2005–06 Мічиганський університет НКАА 39 12 16 28 20 — — — — —
2006–07 Мічиганський університет НКАА 38 24 26 50 12 — — — — —
2007–08 «Едмонтон Ойлерс» НХЛ 82 18 27 45 20 — — — — —
2008–09 «Едмонтон Ойлерс» НХЛ 82 18 20 38 22 — — — — —
2009–10 «Едмонтон Ойлерс» НХЛ 82 10 18 28 31 — — — — —
2010–11 «Едмонтон Ойлерс» НХЛ 82 11 24 35 64 — — — — —
2011–12 «Анагайм Дакс» НХЛ 82 13 13 26 15 — — — — —
2012–13 «Клагенфурт» Австрія 7 2 4 6 2 — — — — —
2012–13 «Анагайм Дакс» НХЛ 48 13 10 23 6 7 0 1 1 4
2013–14 «Анагайм Дакс» НХЛ 82 21 21 42 26 13 2 6 8 9
2014–15 «Анагайм Дакс» НХЛ 82 15 14 29 14 16 3 6 9 4
2015–16 «Анагайм Дакс» НХЛ 82 9 23 32 28 7 2 2 4 0
2016–17 «Анагайм Дакс» НХЛ 82 16 19 35 26 17 1 2 3 9
2017–18 «Анагайм Дакс» НХЛ 80 12 23 35 41 4 1 0 1 2
2018–19 «Анагайм Дакс» НХЛ 46 3 8 11 14 — — — — —
2018–19 «Даллас Старс» НХЛ 32 3 3 6 8 13 2 0 2 4
Усього в НХЛ 944 162 223 385 315 77 10 17 27 31

Збірна ред.

Рік Команда Турнір Місце І Г П О ШХ
2004 Канада Онтаріо U17   6 5 7 12 6
2006 Канада МЧС   6 1 4 5 4
2007 Канада МЧС   6 1 2 3 0
Молодіжна збірна 18 7 13 20 10

Примітки ред.

  1. ↑ Andrew Cogliano prospect profile. hockeysfuture.com. 5 лютого 2014. Архів оригіналу за 26 березня 2018. Процитовано 5 лютого 2014.
  2. ↑ Oilers 3, Sharks 2 (SO). cbssports.com. 5 жовтня 2007. Архів оригіналу за 26 березня 2018. Процитовано 26 березня 2018.
  3. ↑ Ungar, Lindsey (8 жовтня 2007). Red Wings muscle their way past Edmonton. NHL.com. Архів оригіналу за 26 березня 2018. Процитовано 25 березня 2018.
  4. ↑ Cogliano donates record-setting equipment to the Hockey Hall of Fame. Едмонтон Ойлерс. 11 березня 2008. Архів оригіналу за 15 квітня 2016. Процитовано 6 травня 2014.
  5. ↑ Stars acquire forward Andrew Cogliano in trade with Ducks. Національна хокейна ліга. 14 січня 2019. Архів оригіналу за 15 квітня 2019. Процитовано 14 січня 2019.
  6. ↑ WJC History: 2006 - Vancouver. tsn.ca. 8 грудня 2014. Архів оригіналу за 26 березня 2018. Процитовано 26 березня 2018.
  7. ↑ Dittrick, Ryan (31 грудня 2010). World Junior Memories: Andrew Cogliano. NHL.com. Архів оригіналу за 26 березня 2018. Процитовано 26 березня 2018.
  8. ↑ Aykroyd, Lucas (25 квітня 2017). Ten years after. worldjunior2017.com. Архів оригіналу за 26 березня 2018. Процитовано 26 березня 2018.

Посилання ред.


  Це незавершена стаття про хокеїста.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ендрю_Кольяно&oldid=41686947