Емілі Грін Болч
| Емілі Грін Болч | |
|---|---|
 | |
| Народилася |
8 січня 1867 Jamaica Plain[d], Бостон, США[1] |
| Померла |
9 січня 1961 (94 роки) Кембридж, Англія, Велика Британія |
| Громадянство |
 США |
| Діяльність | економістка, педагог, викладачка університету, соціолог, профспілкова діячка, журналістка, антивоєнна активістка, пацифістка, письменниця |
| Alma mater | Коледж Брін Мар (1889), Чиказький університет і Коледж Веллслі |
| Сфера інтересів | економіка |
| Заклад | Коледж Веллслі |
| Член | Міжнародна жіноча ліга за мир та свободу |
| Нагороди |
 Нобелівська премія миру (1946) |
Емілі Грін Болч у Вікісховищі? | |
Емілі Грін Болч (англ. Emily Greene Balch, 8 січня 1867, Бостон, Массачусетс, США — 9 січня 1961) — американська економістка, пацифістка, лауреат Нобелівської премії миру за 1946 рік.
ЖиттєписРедагувати
Емілі Грін Болч була другою дитиною в сім'ї Френсіса Вернье Болч — шановного адвоката і педагога. У 1889 році вона закінчила коледж Брін Мар, після чого протягом двох років вчилася в Парижі в Сорбонні, де представила дослідження, присвячене підтримки бідних верств Франції. Повернувшись до США, вона продовжила своє навчання в Гарвардському університеті та університеті Чикаго. Завершила свою освіту вона в 1896 році в Берлінському університеті.
ДіяльністьРедагувати
У тому ж році вона почала викладати в коледжі Веллслі, де в 1913 році їй було присвоєно звання професора економіки і соціології. Будучи яскравим викладачем, на студентів вона справляла враження простотою викладу, глибиною життєвого досвіду, енергійністю і співчуттям до знедолених. Болч була активним учасником рухів за надання жінкам виборчих прав, за расову рівність, за контролювання дитячої праці і за підвищення заробітної плати трудящим. У 1910 році в світ вийшла її книга «Наші співгромадяни — слов'яни» (англ. Our Slavic Felow — Citizens) — дослідження, присвячене слов'янським іммігрантам в США. У 1915 році, через рік після початку Першої світової війни, Болч у складі американської делегації відвідала Міжнародний конгрес жінок в Гаазі.
З 1918 по 1922 рік вона була секретарем — скарбником Міжнародної жіночої ліги за мир і свободу. У 1926 році вона займалася вивченням соціальних умов в окупованій Гаїті, рекомендувавши американському уряду вивести свої війська і надати землі у власність місцевому населенню. Під час Другої світової війни вона брала участь у допомозі біженцям. Атака на Перл-Гарбор 1941 змінила думку Болч з приводу нейтралітету США і вона підтримала вступ країни у війну. Після Атомної бомбардування Хіросіми і Нагасакі вона висловлювалася за заборону ядерної зброї.
У 1946 році «за свою багаторічну, невтомну працю на благо світу» Емілі Грін Болч була удостоєна Нобелівської премії миру, розділивши цю нагороду з Джоном Моттом. Померла вона 9 січня 1961 на 95-му році життя.
ПосиланняРедагувати
- Емілі Грін Болч — біографія (рос.)
- Профіль на Nobelprize.org (англ.)