Ельдвульф (король Східної Англії)
Ельдвульф (давн-англ. Ealdwulf, Aldwulf; ? —713) — король Східної Англії у 664—713 роках.
| Ельдвульф | |
|---|---|
| Народився | невідомо |
| Помер | 713 |
| Національність | англи |
| Діяльність | суверен |
| Титул | король Східної Англії |
| Посада | King of East Angliad |
| Термін | 664—713 роки |
| Попередник | Етельвольд |
| Наступник | Ельфвальд |
| Конфесія | католицтво |
| Рід | Вуффінги |
| Батько | Егрік |
| Мати | Хересвіта |
| Діти | 1 син та 1 донька |
Життєпис
ред.Молоді роки
ред.Походив з династії Вуффінгів. Син Егріка, короля Східної Англії, та Хересвіти Іффінг (з правлячої династії Нортумбрії). Про дату народження нічого невідомо. Втім відомо, що Ельдвульф був доволі малим, коли у 636 році загинув його батько у війні з Мерсією.
Під впливом матері прийняв християнство, деякий час нею виховувався. У 647 році його мати Хересвіт пішла в монастир у Шайє (Франкська держава). За різними відомостями Ельдвульф перебрався разом з нею до двору короля франків Хлодвіга II, за іншими — залишився в Східній Англії, перебував при дворі своїх стрийків Анни, Етельхера та Етельвольда.
Королювання
ред.664 року після смерті під час мору короля Етельвольда став новим володарем Східної Англії. У 669 році папа римський Віталій надіслав до Британії архієпископа Феодора Тарсійского, який почав активно реформувати англійську церкву. Він призначив Бізі єпископом Доммока, основного у Східній Англії. Втім незабаром внаслідок слабкого здоров'я Бізі його єпархія була розділена на дві частини — північну і південну (Гельмхомі в Нормфорлку і Доммоку в Саффолку), куди були призначені Еккі і Бадувін. Після смерті у 670 році Освіу, короля Нортумбрії, продовжив союзницькі стосунки з його наступником Егфрітом.
У 672 році Етельтріта, небога короля Ельдвульфа, заснувала в своєму маєтку в Елі монастир, що згодом уславився в Британії, навіть був відомий у Західній Європі. Значні кошти на заснування монастиря були спрямовані з королівської скарбниці. Ельдвульф не шкодував коштів на зміцнення своєї влади за рахунок союзу з церквою. Патронімія монастиря з боку короля ще більше посилилася з 697 року.
При Ельдвульфе активно розвивалася економіка і торговельні зв'язки Східної Англії. За прикладом королів Кенту Ельдвульф почав карбувати золоті монети тримси, срібні — скітти і мідні — пенси. Проте монети тоді ще не були основною валютою королівства. На них навіть не було імені короля, при якому їх було викарбувано. Зростало і розвивалося портове місто Гепсвіч, через яке велася торгівля з фризами і Франкськими королівствами.
Після смерті Хлотхера, короля Кенту, в 685 році призвела до початку розгардіяшу в Кенті. Туди вдерлися війська Вессексу і на деякий час встановили свою владу. У 693—694 роках Інє Вессекський вигнав з Кента англську знать, що призвело до конфлікту між Східною Англією і Вессексом.
Останні роки правління Ельдвульфа були затьмарені конфліктом з Мерсією. У династичному конфлікті Ельдвульф підтримав претендента Етельбальда, надавши тому притулок на острові Кроуленд, оточеному з усіх боків болотами. Втім за життя Ельдвульфа конфлікт так і не було вирішено, оскільки король помер у 713 році, залишивши трон синові Ельфвальду.
Родина
ред.- Ельфвальд, король у 713—749 роках;
- Егбурга.
Джерела
ред.- D. P. Kirby The Earliest English Kings. — London and New York: Routledge, 2000. — ISBN 0-415-24211-8. (англ.)
- Yorke Barbara Kings and Kingdoms of Early Anglo-Saxon England. — London and New York: Routledge, 2002. — ISBN 0-415-16639-X. (англ.)
- Pestell Tim Landscapes of Monastic Foundation: The Establishment of Religious Houses in East Anglia. — Woodbridge: Boydell Press, 2004. — P. 650—1200. — ISBN 1-84383-062-0. (англ.)