Елейн Мей
Елейн[7] Айва Мей (англ. Elaine Iva May, уроджена Берлін (англ. Berlin); нар. 21 квітня 1932) — американська комедіантка, акторка, сценаристка та кінорежисерка.
| Елейн Мей | ||||
|---|---|---|---|---|
| англ. Elaine May | ||||
 | ||||
| Ім'я при народженні | англ. Elaine Iva Berlin | |||
| Народилася |
21 квітня 1932[2][4][…] (92 роки) Філадельфія, Пенсільванія, США | |||
| Громадянство |
 США[6] | |||
| Діяльність | акторка, кінорежисерка, сценаристка, акторка театру, письменниця, драматургиня, кіноакторка, комікеса, телеакторка, режисерка | |||
| Alma mater | Голлівудська старша школа і Чиказький університет | |||
| Роки діяльності | 1955 — тепер. час | |||
| У шлюбі з | Sheldon Harnickd | |||
| Діти | Джинні Берлін | |||
| IMDb | nm0561938 | |||
| Автограф |
 | |||
| Нагороди та премії | ||||
|
| ||||
 Елейн Мей у Вікісховищі | ||||
Життєпис та кар'єра ред.
Народилася у Філадельфії, штат Пенсільванія, в єврейській родині режисера Джека Берліна і актриси Іди Берлін. У дитинстві гастролювала разом з батьком і його трупою з театральними постановками мовою їдиш. Після смерті батька разом з матір'ю переїхала до Лос-Анджелеса.
Закінчила курси акторського мистецтва Марії Успенської, відтак переїхала до Чикаго, де приєдналася до однієї з імпровізованих театральних комедійних труп. Там вона познайомилася з Майком Николсом (Михайлом Пєшковським), разом з яким, у складі дуету «Ніколс і Мей»[en], писали та виконували власні, надзвичайно тоді популярні, комедійні замальовки.
Після розпаду дуету Мей стала успішною сценаристкою та кінорежисеркою: два фільми за її сценаріями, «Небеса можуть зачекати»[en] (1978) і «Основні кольори»[en] (1998), номіновані на премію «Оскар»; серед її режисерських робіт найбільш успішними стали картини «Новий листок»[en] (1971), «Дівчина моїх кошмарів»[en] (1972) та «Іштар»[en] (1987). У «Новому листку» Мей виконала головну жіночу роль, за яку була номінована на премію «Золотий глобус».
Наприкінці червня 2021 року американська Академія кінематографічних мистецтв і наук оголосила про нагороду акторки почесним «Оскаром», спеціальна церемонія відбудеться 15 січня 2022 року[8].
Особисте життя ред.
У 1949—1960 роках була одружена з інженером Марвіном Меем (англ. Marvin May), від якого 1949 року народила дочку Джинні Берлін, що згодом стала актрисою. У 1962—1963 була одружена з ліриком Шелдоном Гарніком (англ. Sheldon Harnick); 1964—1982 — зі своїм психоаналітиком Девідом Рубінфайном (англ. David L. Rubinfine), до його смерті.
Від 1999 перебувала у стосунках із режисером Стенлі Доненом, який помер 21 лютого 2019 року. У 2013 році Донен розповідав, що робив Елейн пропозицію «близько 172 разів».
|
Це незавершена стаття про акторку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Примітки ред.
- ↑ Virtual International Authority File — [Dublin, Ohio]: OCLC, 2003.
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #139961739 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Museum of Modern Art online collection
- ↑ Елейн — американська вимова імені Elaine, британський варіант — Ілейн.
- ↑ Ferme, Antonio; Ferme, Antonio (24 червня 2021). Governors Awards: Samuel L. Jackson, Danny Glover, Elaine May and Liv Ullmann Set for Honorary Oscars. Variety (амер.). Архів оригіналу за 3 липня 2021. Процитовано 4 липня 2021.