Екзорцист (фільм)

фільм жахів 1973 року

«Екзорцист» (англ. The Exorcist) — американський класичний художній фільм 1973 року Вільяма Фрідкіна. Екранізація роману «The Exorcist» (1971) Вільяма Пітера Блетті. Технічним консультантом фільму був священник Джон Нікола — автор монографії «Одержимість дияволом і екзорцизм». Фільм був номінований на десять премій «Оскара», включаючи номінацію «найкращий фільм року», але отримав тільки дві з них, одна з яких «технічна» — «найкращий звук». Вже протягом багатьох років фільм знаходиться у списку 250 найкращих фільмів за версією IMDb.

Екзорцист
The Exorcist
Жанрфільм жахів, трилер
РежисерВільям Фрідкін
ПродюсерВільям Пітер Блетті
СценаристВільям Пітер Блетті
На основіThe Exorcistd
У головних
ролях
Елен Берстін
ОператорОуен Ройзман
КомпозиторСтів Бедеккер
МонтажДжон Бродерік
КінокомпаніяWarner Brothers, Hoya Productions
Дистриб'юторWarner Brothers і Netflix
Тривалість122 хв.
Моваанглійська
КраїнаСША США
Рік1973
Кошторис$10,497,444[1]
Касові збори$441,071,011[2]
IMDbID 0070047
warnerbros.com/exorcist
CMNS: Екзорцист у Вікісховищі

Сюжет

ред.

Дочка знаменитої акторки (Ріган) стала поводитися абсолютно неадекватно. Мати (Кріс) відводить її спочатку до лікаря, з яким дівчинка поводиться незвично агресивно. Її напади, під час яких тремтить ліжко, стають все частіше. Ріган починає говорити чоловічим голосом. Лікарі, підозрюючи ураження мозку, роблять різноманітні обстеження, але не виявляють жодних аномалій, і не знаючи як лікувати Ріган, радять матері вдатися до екзорцизму.

Спочатку Кріс зустрічається зі священником (Каррас), який обстежуючи Ріган, чує від неї, що та називає себе дияволом. Каррас спочатку вважає, що дівчина збожеволіла внаслідок психозу, і він не змінює свій діагноз навіть тоді, коли дівчинка починає говорити дивною мовою. Але все ж пізніше він просить у Церкви дозвіл на обряд екзорцизму.

На допомогу Каррасу приходить досвідчений священник-екзорцист Ланкастер Меррін. Вони разом намагаються вигнати духа з тіла Ріган, але марно. Демон загрожує обом священникам, і Ланкастер Меррін помирає від серцевого нападу. Потім Каррас, не змігши допомогти Мерріну, нападає на дівчину і вимагає у демона переселитися в його тіло і дати спокій дівчині. Демон погоджується і переселяється, але коли розум Карраса починає потроху прояснюватися, він кидається у вікно і помирає. Ріган одужує і разом з матір'ю залишає місто.

У ролях

ред.
 
Режисер картини Вільям Фрідкін у супроводі з дружиною
 
Вільям Пітер Блетті — продюсер і сценарист фільму
Актор Роль
Еллен Берстін Кріс МакНіл Кріс МакНіл
Джейсон Міллер Деміен Каррас священник Деміен Каррас
Лінда Блер Ріган МакНіл Ріган МакНіл
Лі Джей Кобб Вільям Ф. Кіндерман лейтенант Вільям Ф. Кіндерман
Макс фон Сюдов Ланкестер Меррін священник Ланкестер Меррін
Мерседес Маккембрідж Пазузу голос Пазузу
Кітті Вінн Шерон Спенсер Шерон Спенсер
Джек МакГоуран Берк Деннінгс Берк Деннінгс
Вільям О'Мейлі Джозеф Дайер священник Джозеф Дайер
Артур Сторч психіатр

Нагороди і номінації

ред.
Нагорода Рік Категорія Номінант Результат
Оскар 1974 Найкращий звук Роберт Кнудсон, Крістофер Ньюман Так
Найкращий сценарій-адаптація Вільям Пітер Блетті Так
Найкраща чоловіча роль другого плану Джейсон Міллер Ні
Найкраща жіноча роль Елен Берстін Ні
Найкраща жіноча роль другого плану Лінда Блер Ні
Найкраща робота художника-постановника Білл Маллі, Джері Вандерлей Ні
Найкраща операторська робота Оуен Ройзман Ні
Найкраща режисура Вільям Фрідкін Ні
Найкращий монтаж Джон Бродерік, Бад Сміт, Еван Лоттман, Норман Гей Ні
Найкращий фільм року Вільям Пітер Блетті Ні
Сатурн 1975 Найкращий фільм жахів Так
Найкращий грим Дік Смітт Так
Найкращий сценарист Вільям Пітер Блетті Так
Найкращі спецефекти Марсель Веркутр Так
Золотий глобус 1974 Найкращий фільм Так
Найкращий режисер Вільям Фрідкін Так
Найкращий сценарій Вільям Пітер Блетті Так
Найкраща жіноча роль другого плану Лінда Блер Так
Найкраща жіноча роль Елен Берстін Ні
Найкраща чоловіча роль другого плану Макс фон Сюдов Ні
Найкращий акторський дебют Лінда Блер Ні
BAFTA 1975 Найкраща музика до фільму Крістофер Ньюман, Роберт Кнудсон та ін. Ні
Премія Гільдії режисерів США 1974 Найкращий режисер Вільям Фрідкін Ні
Імперія 1999 Найкращий режисер Вільям Фрідкін Так
Golden Reel[en] 1974 Найкращі діалоги Так
Найкращі звукові ефекти Так
Премія Гільдії сценаристів США 1974 Найкращий адаптований сценарій Вільям Пітер Блетті Ні

Цікаві факти

ред.
 
Сходи, з яких у фільмі впав езорцист Каррас
  • Мерседес Маккембрідж, яка озвучувала демона, подала до суду позов на студію «Warner Brothers», за те, що її імені не було у титрах.
  • Критик Стівен Фарбер вважав, що фільм «забезпечив церкві» найгучнішу рекламу з часів розп'яття Христа.
  • У 2000 році вийшла відреставрована версія фільму з одинадцятьма додатковими хвилинами. Реставрація фільму обійшлася в $ 1 млн. Нова версія зібрала у перший вік-енд $ 8.1 млн, за три місяці прокату — $ 39.6 млн.
  • «Біле» обличчя диявола, що з'являється в сценах режисерської версії — це загримоване обличчя актриси Ейлін Дітц.
  • Після виходу фільму сходи, з яких впав екзорцист Каррас, стали визначною пам'яткою Джорджтауна і нині називаються «Сходами екзорциста».
  • Фільм знімали в будинку, у якому колись жив сам Вільям Пітер Блетті.
  • Медсестру, яка заходить до кабінету доктора Тені після артеріограми, зіграла матір акторки Лінди Блер — Елеонор.
  • За версією тижневика Entertainment Weekly фільм «Екзорцист» визнаний найстрашнішим за всю історію кіно.
  • Радянська газета «Правда» 2 лютого 1974 писала про випадки божевілля, які стали наслідком перегляду картини.
  • У 2001 році вийшла комедійна картина «Дуже страшне кіно 2», в якій на початку представлена сцена-пародія на фільм «Екзорцист».

Картини з однойменною назвою

ред.
Рік виходу Назва Режисер
1973 Екзорцист Вільям Фрідкін
1977 Екзорцист 2: Єретик Джон Бурман
1990 Екзорцист 3 Вільям Пітер Блетті
2004 Екзорцист: Початок Ренні Харлін
2005 Екзорцист: Приквел Пол Шредер

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. Box Office Information for The Exorcist. The Numbers. Процитовано 28 грудня 2011.
  2. Box Office Information for The Exorcist. Box Office Mojo. Процитовано 28 грудня 2011.

Посилання

ред.