Ейлін Прінгл
Ейлін Прінгл (англ. Aileen Pringle, народжена Ейлін Бісбі (англ. Aileen Bisbee; 23 липня 1895 — 16 грудня 1989) — американська актриса.
| Ейлін Прінгл | |
|---|---|
 | |
| Дата народження | 23 липня 1895[1][2][3] |
| Місце народження | Сан-Франциско, Каліфорнія, США |
| Дата смерті | 16 грудня 1989[1][2] (94 роки) |
| Місце смерті | Нью-Йорк, Нью-Йорк, США |
| Поховання | Вудлон |
| Громадянство |
 США |
| Професія | акторка, кіноакторка |
| Нагороди |
зірка на голлівудській Алеї слави[d] |
| IMDb | ID 0697800 |
 Ейлін Прінгл у Вікісховищі | |
Біографія ред.
Ейлін Бісбі народилася в Сан-Франциско в заможній і відомої в місті сім'ї, завдяки чому отримала гарну освіту в Європі. У 1916 році вона вийшла заміж за багатого чиновника з Ямайки Чарльза Маккензі Прінга. Акторський дебют Прінгл відбувся в 1920 році, і одну з перших своїх ролей вона зіграла в короткометражці «Викрадені миті» з Рудольфо Валентіно в головній ролі. У 1924 році її подруга, британська романістка Елінор Глін, запросила актрису на головну роль в екранізацію свого твору «Три тижні», після чого кар'єра Прінгл стала стрімко розвиватися. У листопаді 1924 року Ейлін Прінгл була однією з гостей, поряд з Луеллой Парсонс, Чарлі Чапліном і Меріон Дейвіс, на яхті мільярдера Вільяма Рендольфа Герста «Онеіда», з нагоди дня народження режисера Томаса Інса. Цей захід завершився дуже сумно, тому що на наступний після дня народження день Томас Інс був госпіталізований, і через декілька днів помер. Хоча його смерть була викликана шлунково-кишковим захворюванням, преса підняла великий галас навколо цієї події, в якій опинилися замішані всі гості заходу, в тому числі і Ейлін Прінгл.
В акторському середовищі Прінгл мало з ким спілкувалася, підтримуючи при цьому тісні дружні відносини з визначними представниками літературного середовища. Серед її друзів були Карл Ван Вехта, Генрі Менкен, Руперт Хьюз і Джозеф Хергешейфер, через що преса охрестила її «улюбленицею інтелігенції». Художник Ральф Бартон також був товарищом актриси, і використовував Прінгл в якості моделі для зображення Дороті в його ілюстраціях до новели «Джентльмени віддають перевагу блондинкам» Аніти Лус. Протягом 1920-х років Прінгл продовжувала досить багато зніматися, з'явившись в таких картинах як «Олов'яні боги» (1926), «Дама з камеліями» (1926), «Тіло і душа» (1927), «Сон любові» (1928), «Люди мистецтва» (1928) і «Уолл Стріт» (1929). З початком ери звукового кіно студії почали шукати нові зірки для своїх фільмів, і кар'єра Прінг почала згасати. Актриса перемістилася на ролі другого плану, з'явившись в подальшому в таких картинах як «Джейн Ейр» (1934), «Дружина проти секретарки» (1936), «Нічого святого» (1937), «Жінки» (1939) і «Вони померли на своїх постах» (1941). 1944 року вона в останній раз з'явилася на великому екрані, після чого завершила свою акторську кар'єру. Після розлучення з Чарльзом Маккензі Прінглом в 1926 році, актриса була в шлюбі з письменником Джеймсом М. Кейном, союз з яким тривав всього два роки (1944—1946).
Залишок життя Ейлін Прінгл провела в достатку, проживаючи в Нью-Йорку, де в 1989 році померла у віці 94 років. Її внесок у кіноіндустрію США відзначений зіркою на Голлівудській алеї слави.
Вибрана фільмографія ред.
- 1920 — Викрадені миті
- 1924 — Дружина кентавра / The Wife of the Centaur
- 1929 — Самотній чоловік / A Single Man