Едіп-цар (опера Стравинського)
«Едіп-цар» (лат. Oedipus rex) — опера-ораторія на дві дії (шість картин) Ігоря Стравинського на лібрето Жана Кокто.
Опера-ораторія «Едіп-цар» | ||||
---|---|---|---|---|
лат. Œdipus rex | ||||
Композитор | Ігор Стравінський[1] | |||
Автор лібрето | Жан Кокто[1] і Ігор Стравінський[1] | |||
Мова лібрето | латина | |||
Джерело сюжету | Цар Едіп | |||
Жанр | neoclassical musicd і опера[1] | |||
Кількість дій | 2 дія[1] і 6 ява | |||
Кількість яв | 6 ява | |||
Перша постановка | 30 травня 1927 | |||
Місце першої постановки | Театр де ля Віль[1] | |||
Інформація у Вікіданих | ||||
| ||||
Історія
ред.Прем'єра відбулася 30 травня 1927 в Театрі де ля Вілль в концертному виконанні, потім поставлена на сцені Віденської державної опери 23 лютого 1928 року. Лібрето Жана Кокто переклав латиною абат Жан Даніелу. Твір може виконуватися або в концертному вигляді (як ораторія), або на театральній сцені (як опера), оповідач може говорити мовою тієї країни, де виконується твір.
У 1999 році оперу вперше поставили в Києві просто неба на Майдані Незалежності у День Незалежності України, диригував Володимир Сіренко[2].2016 року опера вперше виконувалась у Луцьку в рамках фестивалю "Стравінський і Україна", диригував Ігор Блажков[3].
Дійові особи
ред.- Едіп, цар Фів (тенор)
- Іокаста, його дружина і мати (мецо-сопрано)
- Креонт, брат Іокасти (бас-баритон)
- Тіресій, віщун бас)
- Пастух (тенор)
- Вісник (бас-баритон)
- Оповідач
- Хор
Синопсис
ред.Дія відбувається в місті Фіви (Стародавня Греція).
Дія I
ред.Населення Фів страждає від чуми. Жителі благають царя Едіпа допомогти їм. Креонт оголошує, що Дельфійський оракул заявив, що вбивця попереднього царя перебуває в місті, і його треба знайти. Віщун Тіресій каже, що Едіп і є той самий убивця. Едіп вважає, що вони хочуть скинути його з трону.
Дія II
ред.Іокаста нагадує, що Лай, попередній цар, був убитий розбійниками на перехресті трьох доріг. Вражений Едіп згадує, що він убив незнайомця на тому ж місці. Вісник і Пастух повідомляють Едіпу про смерть царя Поліба і про те, що він був нерідним батьком Едіпа, а сам Едіп був знайдений у горах, коли був немовлям. Іокаста тікає, сповнена жаху, Пастух і Вісник звинувачують Едіпа в батьковбивстві та інцесті. Іокаста вішається, а Едіп виколює собі очі.
Література
ред.- Порядковий переклад опери українською мовою поруч з латинським оригіналом[недоступне посилання з серпня 2019]
- Андриссен Луи и Шёнбергер Элмер. Часы Аполлона. О Стравинском.СПб., 2003. Перевод с нидерландского Ирины Лесковской. -300 с. ISBN 5-7331-0041-9
- Друскин М.С. Игорь Стравинский: Личность. Творчество. Взгляды. Л.; М.: Советский композитор. 1974. 221 с.; 2-е изд., испр. и доп. Л.: Советский композитор, 1979. 230 с; 3-е изд., 1982. 208 с.
- Друскин М.С. Стравинский // Музыка XX века: Очерки. 1917—1945. М.: Музыка.1984. Кн. 4, ч. 2. С. 203—229.
- White, Eric Walter. Stravinsky: The Composer and His Works [Архівовано 5 листопада 2018 у Wayback Machine.].(англ.) — Berkeley and Los Angeles: University of California Press, 1979. — ISBN 0-520-03983-1, ISBN 0-520-03985-8
- Bernstein, Leonard. 1976. The Unanswered Question: Six Talks at Harvard, with three LP recordings. The Charles Eliot Norton Lectures 1973. Cambridge, Mass.: Harvard University Press. ISBN 0674920007; ISBN 0674920015 (pbk.).
- Brown, Frederick. 1968. An Impersonation of Angels: A Biography of Jean Cocteau [Архівовано 2 березня 2017 у Wayback Machine.]. New York: Viking Press.
- White, Eric Walter. 1985. Stravinsky: The Composer and His Works [Архівовано 2 березня 2017 у Wayback Machine.]. Berkeley and Los Angeles: University of California Press.
- ↑ а б в г д е Archivio Storico Ricordi — 1808.
- ↑ Володимир Сіренко — амбасадор української музики в світі. Вечірній Київ (укр.). 2 листопада 2020. Процитовано 29 жовтня 2023.
- ↑ На Волині відбулася прем'єра опери-ораторії Стравінського «Цар Едіп». Волинські новини. 29 жовтня 2023. Процитовано 29 жовтня 2023.