Едуард Рошманн
Едуард Рошманн (нім. Eduard Roschmann; 25 листопада 1908, Ґрац, Австро-Угорщина — 10 серпня 1977, Асунсьйон, Парагвай) — австрійський нацист, гауптштурмфюрер СС.
| Едуард Рошманн | |||
|---|---|---|---|
| нім. Eduard Roschmann | |||
 | |||
| Народився |
25 листопада 1908 Грац, Австро-Угорщина[1] | ||
| Помер |
8 серпня 1977 (68 років) Асунсьйон, Парагвай | ||
| Країна |
 Австрія.svg){kind=small} Третій РейхАргентина | ||
| Діяльність | адвокат, наглядач концентраційного табору | ||
| Заклад | Гестапо | ||
| Учасник | Друга світова війна | ||
| Членство | СС | ||
| Роки активності | з 1938 | ||
| Військове звання | гауптштурмфюрер | ||
| Партія | Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини | ||
| Нагороди |
| ||
Біографія ред.
Едуард Рошманн народився в родині управителя пивоварнею. Здобув освіту в Ґраці і деякий час працював адвокатом. В 1927-34 роках Рошманн був членом австрофашистської організації «Вітчизняний фронт», після аншлюсу Австрії вступив у НСДАП. У 1939 році вступив в СС. У січні 1941 року він почав роботу в поліції безпеки, зокрема, в РСХА.
З січня 1943 року — комендант Ризького гетто. З серпня 1943 року призначений від поліції безпеки в філію «Стрічка» концтабору Рига-Кайзервальд, комендантом якого був Фріц Шервіц. Через відносно ліберальне ставлення до євреїв, Шервіц вважався ненадійним. Після ліквідації Ризького гетто з 2 листопада і особливо після від'їзду Шервіца у відрядження до Франції в грудні 1943 року Рошман активно почав керувати табором і встановив більш жорсткий режим в «Стрічці».
У жовтні 1944 року, з огляду на наближення лінії фронту до концтабору, його керівництво евакуювалося морем в Данциг. Пізніше він, поряд з іншими членами СС, втік в південну Німеччину, до австрійського кордону, після чого змінив уніформу СС на уніформу вермахту і сховався у старих друзів в Ґраці. Тут він перебував до середини 1945 року, після чого був узятий в полон союзними військами.
У 1947 році Рошманн був випущений на свободу як військовополонений. Його помилкою став візит до дружини в Ґраці, під час якого він був упізнаний колишніми в'язнями табору Рига-Кайзервальд і незабаром заарештований британською військовою поліцією. Однак, під час передачі в військовий табір Дахау йому вдалося втекти через Австрію на територію Італії. В 1948 році отримав новий паспорт на ім'я Федеріко Вегенера за допомогою Червоного Хреста. Під цим ім'ям він успішно емігрував до Аргентини через Геную.
В Аргентині Рошманн налагодив бізнес, пов'язаний з видобутком і торгівлею деревиною. Тут він, не розлучаючись з першою дружиною, вдруге одружився. У 1968 році отримав аргентинське громадянство.
У липні 1977 року на прохання Гамбурзького суду аргентинська влада видала ордер на арешт Рошманна. Йому вдалося втекти в Парагвай, де він помер 10 серпня в Асунсьйоні.
Нагороди ред.
- Хрест Воєнних заслуг 2-го класу з мечами
- Нагрудний знак «За поранення» в чорному
Література ред.
- Andrej Angrick, Peter Klein. The 'Final Solution' in Riga: Exploitation and Annihilation, 1941—1944. — Berghahn Books, 2009. — 530 p. — (Studies on War and Genocide). — ISBN 9780857456014.
- Ernst Klee. Das Personenlexikon zum Dritten Reich. Wer war was vor und nach 1945. S. Fischer, Frankfurt 2003, ISBN 3-10-039309-0.
- Heinz Schneppen. Ghettokommandant in Riga. Eduard Roschmann: Fakten und Fiktionen. Berlin, Metropol Verlag, 2009, 343 S., ISBN 978-3-938690-93-2
- Daniel Stahl. Nazi-Jagd. Südamerikas Diktaturen und die Ahndung von NS-Verbrechen. Wallstein, Göttingen 2013
Посилання ред.
- Dribins, Leo, Gūtmanis, Armands, and Vestermanis, Marģers, «Latvia's Jewish Community: History, Trajedy, Revival», Ministry of Foreign Affairs, Republic of Latvia (англ.)
- Scheffler, Wolfgang, «Zur Geschichte der Deportation jüdischer Bürger nach Riga 1941/1942», Volksbund Deutsche Kriegsgräberfürsorge e.V. — 23.05.2000 [Архівовано 26 травня 2020 у Wayback Machine.] (нім.)
- Нагороди Рошманна.
Примітки ред.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #138316732 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.