Едвард Вітмор
англ. Edward Whittemore, 26 травня 1933, Манчестер, штат Нью-Гемпшир, США — 3 серпня 1995, Нью-Йорк) — американський письменник, автор п'яти романів, написаних між 1974 і 1987 роками, у стилі магічного реалізму.
Едвард Вітмор (Едвард Вітмор | ||||
---|---|---|---|---|
англ. Edward Whittemore | ||||
![]() | ||||
Ім'я при народженні | Edward Whittemore | |||
Народився | 26 травня 1933 Манчестер, штат Нью-Гемпшир, США | |||
Помер | 3 серпня 1995 (62 роки) Нью-Йорк | |||
Громадянство | ![]() | |||
Діяльність | розвідник,письменник | |||
Alma mater | Єльський університет і Deering High Schoold | |||
Мова творів | англійська | |||
Роки активності | з 1974 | |||
Напрямок | магічний реалізм | |||
Жанр | магічний реалізм | |||
| ||||
Біографія
ред.Дитинство та освіта
ред.Вітмор народився 26 травня 1933 року в Манчестері, штат Нью-Гемпшир. У сім'ї він був молодшим серед п'яти дітей. Закінчивши в червні 1951 року Deering High School в Портленді, штат Мен, він поступив до Єльського університету, де вивчав історію. Під час навчання працював у місцевій газеті. В університеті входив у братство «Zeta Psi». На останньому курсі був обраний в одне з найвпливовіших товариств студентів-старшокурсників — «Свиток і ключ» («Scroll and Key»). [1] У 1955 році очолював редакційну раду «Yale News».
Служба
ред.Після навчання Вітмор служив морським піхотинцем, дослужився до офіцера, і в 1958 році, в Японії був завербований ЦРУ. Закінчив прискорений курс японської мови та майже 10 років працював під прикриттям як репортер «The Japan Times». Він відвідав багато країн Європи, Крит, Єрусалим, Дальній і Середній Схід. Залишивши службу, повернувся в США. Деякий час працював в адміністрації мера Нью-Йорка Джона Ліндсея. Був двічі одружений, у шлюбі з першою дружиною у нього народилися дві дочки. П'ятнадцять років письменник прожив в Єрусалимі — там він створив свої найвідоміші твори — чотири романи «Єрусалимського квартету». Після 1981 року письменник часто приїздив до Нью-Йорка, де жив у районі Лексінгтон-авеню, а потім на Третій авеню, продовжуючи багато працювати.
Повернення
ред.Після того, як Вітмор закінчив останній роман тетралогії «Єрихонська мозаїка», він повернувся до США. Проживши півроку в Нью-Йорку, письменник переїхав у фамільний особняк в Дорсеті, штат Вермонт. Його друг Томас С. Уоллес зазначає, що Едвард Вітмор «у своїх романах показує досконале знання ремесла розвідника, любов до Близького Сходу, відданість Священному місту і пристрасне бажання миру і порозуміння між арабами, євреями (так і християнами)». [1]
Останні роки життя
ред.Едвард Вітмор закінчив своє життя у злиднях, працюючи копіювальником в адвокатській конторі. Письменник помер 3 серпня 1995 року від раку простати, залишивши незавершеними свій останній роман «Sister Sally and Billy the Kid».
Творчість
ред.У 1974 році вийшов перший роман Вітмора «Шанхайський цирк Квіна», який критики тут же стали порівнювати з книгами Томаса Пинчона. Рецензії на роман були доброзичливі. Джером Чарін в «The New York Review of Books» зазначав, що роман — «по справжньому божевільна книга, повна загадок, істин, неправд, розумово відсталих геніїв, некрофілів, магів, карликів, циркачів, секретних агентів... чудове переосмислення історії нашого століття» [2].«Nation» зазначав, що «Вітмор — оманливе ясний стиліст. Якби його синтаксис був таким же примхливим , як у Пинчона, або так само відверто грандіозним, як у Набокова або Фуентеса, його пройшли майже непоміченими романи могли б привернути увагу, якого вони безумовно заслуговують» [1] Хоча загальні продажі були невеликими, але один літературний критик назвав «Єрусалимський квартет» «найкращою метафорою розвідки в американській прозі за останні роки». На думку журналу «Publishers Weekly (англ.)рос.», Вітмор — це «кращий невідомий романіст Америки», а роман «Нільські тіні» — «одним з самих амбітних шпигунських романів за всю історію літератури» [1]
Джерела
ред.- http://www.jerusalemdreaming.info/index.html [Архівовано 22 серпня 2016 у Wayback Machine.]
- https://www.livelib.ru/author/28452 [Архівовано 29 листопада 2013 у Wayback Machine.]
- https://fantlab.ru/autor1074 [Архівовано 9 серпня 2016 у Wayback Machine.]
Примітки
ред.- ↑ а б в г Уитмор Э. Синайский гобелен. — М.: Эксмо, 2004. — 368 с. — ISBN 5-699-14178-2.
- ↑ Уитмор Э. Синайский гобелен. — М.: Эксмо, 2004. — 368 с. — ISBN 5-699-14178-2