Евер (Біблія)
Евер (івр. עֵבֶר, Ебер, «Мандрівник», «той, що перейшов річку») — батько Йоктана та Пелега, сина Шелаха, праправнука Ноя, правнука Сима (Бут. 11:11-17). Прожив 464 роки, і помер коли патріарх Яків вже мав 20 років, що відповідає 1817 році до н. е. У 34 роки став батьком Пелега та мав також інших дітей (Бут. 11:19).
Евер | |
---|---|
івр. עֵבֶר | |
Народився | 2038 до н. е.[1] Ур, Ді-Кар, Ірак |
Помер | 1608 до н.е. |
Батько | Шелах[2] |
Діти | Пелег[3] і Joktand[3] |
У перекладах Біблії, що походять від Септуаґінти, Евер прожив 404 роки. Сучасні переклади Біблії однак зроблені з Мазоретських текстів написаних івритом. За часів Евера пройшов поділ та розсіяння народів. Це були часи падіння Вавилонської вежі. У єврейській традиції, Ебер, правнук Сима, відмовився допомогти при будівництві Вавилонської вежі, тому його мова не була змішана. Він і його сім'я зберегли оригінальну людську мову, іврит — мова імені Ебер (англ. "Eber", "Heber" чи "Hebrew"), також звана лат. lingua humana.
Могила Евера знаходиться у Цфаті.
Джерела
ред.- Святе Письмо Старого та Нового Завіту. Видавництво отців Василіан «Місіонер», 2005.
Примітки
ред.- ↑ Kantor M. The Jewish Time Line Encyclopedia, New Updated Edition — 2004. — P. 10. — ISBN 978-0-87668-229-6
- ↑ 24 // Genesis, בְּרֵאשִׁית, Första Moseboken
- ↑ а б 25 // Genesis, בְּרֵאשִׁית, Första Moseboken