Дірк II (фриз. Durk II, нід. Dirk II; бл. 930/931 — 6 травня 988) — граф Західної Фрисландії (Голландії) в 928/949—988 роках.

Дірк II
Народився 10 століття
Гент, Фландрія, Королівство Франція
Помер 6 травня 988 або 988
Egmondd, Північна Голландія, Голландська республіка
Поховання Egmond Abbeyd
Діяльність аристократ
Титул граф[d]
Рід Герульфінги
Батько Дірк I
Мати Gevad
У шлюбі з Hildegard of Flandersd
Діти Арнульф (граф Голландії), Егберт (архієпископ Тріра)[1] і Erlinde of Hollandd[1]

Життєпис ред.

Походив з династії Герульфінгів. Син або онук Дірка I, графа Західної Фрисландії. 938 року заручився з донькою фландрського графа Арнульфа.

Посів трон між 939 та 949 роками. Перша письмова згадка відноситься до 950 року, коли в Егмонді заклав кам'яну церкву. Протягом правління також активно розбудовував Егмондське абатство Св. Адальберта. Оженився на своїй нареченій. 962 року отримав від тестя бургграфство Гент.

965 року став опікуном небожа Арнульфа II, що отримав графство Фландрське після смерті діда Арнульфа I. З цього часу Дірк II часто титулював себе маркграфом. Водночас вправно маневрував між Західнофранкським і Східнофранкським королівствами. У 968 або 969 році отримав від західнофранкського короля Лотаря область Васланд.

У 972 році придбав землі навколо Рейнсбурга, поблизу Лейдена, проти чого виступили селяни. Втім Дірк II швидко придушив повстання. У 970-х роках Егмондське абатство було передано бенедиктинському ордену. 975 року завершено зведення жіночого монастиря в Егмонді.

981 року відправив сина Арнульфа супроводжувати імператора Оттона II у поході до Італії. 985 року імператор Оттон III як лени передав Дірку II область в Нижньому Маасі (між Ліером та Ейсселем), Кінгем (Кеннемерланд) і о. Тексель. Дірк II збудував неподалік Влардінгена фортецю.

Помер 988 року. Поховано в Егмондському абатстві. Йому спадкував старший син Арнульф.

Родина ред.

Дружина — Гільдегарда, донька Арнульфа I, графа Фландрії

Діти:

Джерела ред.

  • De Boer, D.E.H. & Cordfunke, E.H.P. (2010), Graven van Holland, Walburg Pers, Zutphen, p. 21
  1. а б Lundy D. R. The Peerage