Дінієв Шахін Хадакерім-огли

азербайджанський футболіст

Шахін Хадакерімогли Дінієв (азерб. Şahin Xadakərim oğlu Diniyev, нар. 12 серпня 1966, Бейлаґан) — радянський та азербайджанський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Ф
Шахін Дінієв
Шахін Дінієв
Шахін Дінієв
Особисті дані
Повне ім'я Шахін Хадакерімогли Дінієв
Народження 12 серпня 1966(1966-08-12) (58 років)
  Бейлаґан, АзРСР, СРСР
Зріст 169 см
Вага 65 кг
Громадянство  Азербайджан
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1984 СРСР «Автомобіліст» (Мінгечаур) 32 (4)
1985–1986 СРСР «Гянджлік» (Баку) 46 (7)
1987 СРСР «Нефтчі» 0 (0)
1987–1989 СРСР «Кяпаз» (Гянджа) 62 (13)
1989 СРСР «Ністру» (Кишинів) 7 (1)
1990 СРСР «Факел» (Воронеж) 10 (0)
1990–1991 СРСР «Динамо» (Гянджа) 55 (15)
1992–1993 Росія «Терек» 44 (7)
1993–1994 Ізраїль «Хапоель» (Тайбе) 24 (2)
1994–1996 Ізраїль «Бейтар» (Тель-Авів) 40 (5)
1996–1997 Азербайджан «Фарід» 4 (0)
1997–1998 Азербайджан «Динамо» (Баку) 5 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1992–1996 Азербайджан Азербайджан 15 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1998 Азербайджан Азербайджану U-16
1999 Азербайджан Азербайджану U-18
2000 Азербайджан «Шафа» (Баку)
2001 Росія «Терек» (асист.)
2001 Росія «Терек»
2003–2004 Азербайджан «Карабах»
2004–2005 Азербайджан «Кяпаз»
2005–2007 Азербайджан Азербайджан
2008–2009 Росія «Терек» (мол.)
2009–2010 Росія «Терек» (в.о.)
2010 Росія «Терек» (асист.)
2013–2014 Азербайджан «Ряван»
2015–2017 Азербайджан «Кяпаз»
2022–2024 Азербайджан «Сабаїл»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Клубна кар'єра

ред.

Народився і виріс в Бейлаґані. З дитинства був захоплений футболом. Завдяки старшому брату, що познайомився з футбольним тренером Володимиром Івановичем Галактіоновим, переїхав у Баку, в спортивний інтернат у селищі Бакіханов[1].

Починав грати в 1984 році Мінгечаурі за «Автомобіліст». У 1985—1986 роках грав у Баку за «Гянджлік». У 1987 частину сезону провів у дублі «Нефтчі», де забив один гол. З другої половини 1987 року виступав за «Кяпаз». Пізніше виступав ще за «Ністру» (Кишинів) та «Факел» (Воронеж), але надовго там не затримувався і 1990 року повернувся в «Кяпаз», що наступного року змінив назву на «Динамо».

Після розпаду СРСР у 1992 році з кількома одноклубниками перебрався в Росію, де виступав за грозненський «Терек». Після початку збройного конфлікту у Чечні поїхав у Ізраїль, де виступав за «Хапоель» (Тайбе) і тель-авівський «Бейтар».

У 1996 повернувся в Азербайджан, де закінчив свою кар'єру в бакинських клубах «Фарід» та «Динамо»[2][3].

Виступи за збірну

ред.

17 вересня 1992 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Азербайджану в першому історичному матчі збірної після проголошення незалежності. Це була гостьова товариська гра проти Грузії, в якій Дінієв провів усі 90 хвилин, втім його команда програла 3:6[4].

Всього протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 5 років, провів у формі головної команди країни 16 матчів, при цьому в семи з них був капітаном команди.

Кар'єра тренера

ред.

Тренерську кар'єру розпочав у юнацькій (U-16) збірній Азербайджану, далі тренував молодіжну (U-18) команду. Після цього працював з командою «Шафа» (Баку), а 2001 року недовго був наставником грозненського «Терека».

З 2001 року працював у клубі «Карабах» з міста Агдам, з якого пішов у квітні 2004[5]. Тим не менш, при ньому клуб став бронзовим призером чемпіонату в сезоні 200/04.

У серпні 2004 року очолив «Кяпаз». За підсумками сезону 2004/05 гянджинці посіли дев'яте місце серед 18 команд. Через місяць після призначення на посаду головного тренера збірної Азербайджану покинув клуб, зрозумівши, що працювати на два фронти не вийде[6].

У листопаді 2005 року Шахін Дінієв був призначений головним тренером збірної[7]. Перший матч команда під його керівництвом провела 28 лютого 2006 року в Баку на стадіоні Тофіка Бахрамова проти збірної України[8]. Товариська гра завершилася нульовою нічиєю[9]. Потім в інших товариських іграх були нічиї проти Туреччини (1:1) і Молдови (0:0). 15 серпня 2006 року збірна Азербайджану розгромно поступилася 0:6 в матчі проти України у Києві. Ця гра була заключною товариським матчем перед кваліфікацією на Євро-2008.

При ньому в збірній Азербайджану дебютували не тільки молоді гравці, але також і деякі натуралізовані іноземці. Наприклад, бразилець Леандро Гомес з «Баку»[10].

У жовтні 2007 року, після домашньої поразки збірної від збірної Сербії з рахунком 1:6, подав у відставку, коли команда перебувала на останньому восьмому місці у групі за два тури до кінця відбору[11]. Його місце зайняв македонець Геко Хаджієвський з «Баку»[12].

Після цього майже рік не працював, відхиляючи пропозиції з різних причин[13] і лише у листопаді 2008 року став головним тренером дублюючої команди «Терека»[14]. У жовтні 2009 року, після відходу з поста головного тренера основної команди «Терека» В'ячеслава Грозного, очолив першу команду. Керував командою з 20 жовтня 2009 по 3 січня 2010 року[15]. Потім працював помічником у Анатолія Байдачного. У листопаді 2010 року покинув «Терек», бажаючи проводити більше часу з сім'єю[16][17].

З жовтня 2013 року по січень 2014 року[18] він займав посаду головного тренера «Рявана»[19][20], а у травні 2015 року знову очолив «Кяпаз»[21], головним тренером якого був по 2017 рік.

Особисте життя

ред.

Одружений, четверо дітей (три сини і дочка). Сини Керім і Джошгун — теж професійні футболісти[22].

Примітки

ред.
  1. Шахін Дінієв розкритикував азербайджанський футбол. Архів оригіналу за 4 грудня 2018. Процитовано 3 грудня 2018.
  2. UEFA.com — Shakhin Diniyev 08/01/2006 (retrieved 17 September 2006). Архів оригіналу за 19 лютого 2008. Процитовано 3 грудня 2018.
  3. Playerhistory.com — Shakhin Diniyev (retrieved 17 September 2006). Архів оригіналу за 4 грудня 2018. Процитовано 3 грудня 2018.
  4. Футбольный МАТЧ: 17.09.1992 Грузия — Азербайджан. Архів оригіналу за 4 грудня 2018. Процитовано 3 грудня 2018.
  5. Шахін Дінієв подав у відставку. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 3 грудня 2018.
  6. Шахін Дінієв офіційно покинув ФК «Гянджа». Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 3 грудня 2018.
  7. Шахін Дінієв обіцяє серйозні зміни. Архів оригіналу за 22 січня 2013. Процитовано 3 грудня 2018.
  8. Футбольный тренер Şahin Hadıkərim oğlu Diniyev. Архів оригіналу за 4 грудня 2018. Процитовано 3 грудня 2018.
  9. Футбольный МАТЧ: 28.02.2006 Азербайджан — Украина. Архів оригіналу за 17 листопада 2018. Процитовано 3 грудня 2018.
  10. Azerifootball.com — News Archive «Leandro Gomes to play for Azerbaijan» 4th September 2006 (retrieved 30 September 2009) [Архівовано 2007-12-09 у Wayback Machine.]
  11. [[недоступне посилання — історія] DISGRACEFUL DEFEAT OF AZERBAIJANI FOOTBALL TEAM, DINIYEV GIVES HIS RESIGNATION] (www.contact.com, 18. Oktober 2007, englisch)
  12. збірну Азербайджану очолив Македонський тренер. Архів оригіналу за 27 квітня 2016. Процитовано 3 грудня 2018.
  13. Шахін Дінієв: «Є кілька пропозицій, але поки нічого конкретного»[недоступне посилання з травня 2019]
  14. Шахін Дінієв став головним тренером «Терека»[недоступне посилання з Червень 2018]
  15. Відставка по-чеченськи. Архів оригіналу за 4 грудня 2018. Процитовано 3 грудня 2018.
  16. Шахін Дінієв більше не є тренером «Терека». Архів оригіналу за 26 квітня 2016. Процитовано 3 грудня 2018.
  17. Шахін Дінієв розповів про те, чому вирішив залишити роботу в «Тереку»[недоступне посилання з травня 2019]
  18. «Rəvan» Şahin Diniyev istefaya göndərib, türk məşqçi gətirdi!. Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 3 грудня 2018.
  19. Şahin Diniyev rəsmən "Rəvan"da!. Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 3 грудня 2018.
  20. Şahin Diniyev rəsmən "Rəvan"da. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 3 грудня 2018.
  21. Газета Азербайджанские Известия — Шаин ДИНИЕВ, главный тренер ФК «Кяпаз»: «Приглашение из Гянджи стало для меня новым вызовом» — Спорт — Новости. Архів оригіналу за 4 грудня 2018. Процитовано 3 грудня 2018.
  22. Шахін Дінієв: «якісний гравець важливіше споріднених душ»[недоступне посилання з травня 2019]

Посилання

ред.