Дінгаан

Дінгаан або Дінгане Зулу ка Сензангакона (*бл. 1795 —1840) — 3-й інкосі (король) Держави зулусів у 1828—1840 роках.

Дінгаан
Народився	бл.1795 Квазулу-Наталь, ПАР
Помер	1840 ліс Хлатікулу
Країна	Зулуське королівство
Національність	зулуси
Діяльність	король, монарх
Титул	інкосі
Термін	1828—1840 роки
Попередник	Умхлангана
Наступник	Мпанде
Рід	династія Зулу
Батько	Сензангакона
Мати	Нанді
Брати, сестри	Мпанде, Umhlangana kaSenzangakhonad і Шака
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Молоді роки

Син вождя Сензагакони ка Ями і Нанді, дочки попереднього вождя племені Лангені. Про молоді роки відсутні відомості. В подальшому приєднався до свого зведеного брата Шаки, брав участь у численних війнах зулусів проти сусідніх племен, став одним з наближених до Шаки.

Втім у 1828 році влаштував змову разом з братом Умхланганою та індуною (радником) Мбопа проти верховного вождя (європейці називали його королем) Шаки, в результаті якої останнього було вбито. Спочатку вождем було оголошено Умхлангану, проте Дінгаан доволі швидко відсторонив того від влади, ставши новим вождем зулусів та підвладних їм племен.

Володарювання

Новий вождь насамперед пом'якшив жорстокі порядки, впроваджені Шака. Він частково послабив контроль над життям общинників зулу: амабуто (військові підрозділи) стали збиратися лише на півроку, і молоді воїни могли раніше отримати дозвіл утворювати сім'ї та створювати своє власне домогосподарство. Правитель позбавлявся можливості необмеженої влади: тепер всі рішення він міг приймати лише після наради зі своїми індунами і очільниками впливових територіально-родових об'єднань. Звання і посада індуна стала передаватися у спадок. 1829 року Дінгаан звів новий крааль-столицю УмГунгундлову.

У 1837 році розпочався так званий «Великий трек» — переселення бурів в центральні райони Південної Африки. Уподобавши землі зулу, бури розв'язали боротьбу за право жити на цих територіях.

У лютому 1838 року Дінгаан заманив у пастку і вбив одного з ватажків бурських переселенців (треккеров) Пітера Ретіфа з товаришами, зулуси також знищили в декількох сутичках близько 400 бурських фермерів. У свою чергу, бурський загін у 500 осіб під орудою Андріса Преторіуса в битві при річці Інкоме (званої відтоді Кривавої) 16 грудня 1838 року вщент розгромив 10-тисячне військо Дінгаана. Зулуси втратили вбитими понад 3000 осіб, у бурів ж виявилося лише кілька поранених, в тому числі і сам Преторіус.

Слідом за цим бури зайняли залишену Дінгааном зулуського столицю — крааль УмГунгундлову, знищивши його, на сусідніх пагорбах ними були знайдені і поховані рештки П. Ретифа і деяких інших убитих бурів.

Дінгаан змушений був укласти невигідну мирну угоду 23 березня 1839 року, за якою відмовлявся від усіх територій на південь від річки Тугела. На захоплених землях переселенці-африканери заснували республіку Наталь.

У 1840 році Мпанде, брат Дінгаан, що спирався на бурів на чолі із А. Преторіусом, повстав, повалив Дінгаана, перемігши у битві при Маконгко, та вигнав його з країни. Після цього Мпанде було оголошено новим інкосі зулусів. Дінгаан втік до гори Лубомбо, де незабаром його було вбито у лісі Хлатікулу за нез'ясованих обставин племен свазі.

Джерела

• Laband, John (1995). Rope of sand: the rise and fall of the Zulu Kingdom in the nineteenth century. Johannesburg: Jonathan Ball. p. 66. ISBN 1-86842-023-X.