Вікіпедія

Діна Верні

Діна Верні (Dina Vierny) (25 січня 1919, Кишинів[7][8][9][10] — 20 січня 2009, Париж) — французька галеристка, співачка та натурниця. Кавалерка Ордену Почесного Легіону.

Діна Верні
фр. Dina Vierny
Народилася 25 січня 1919(1919-01-25)[2][3][…]
Кишинів, Румунське королівство
Померла 20 січня 2009(2009-01-20)[1][2][…] (89 років)
Неї-сюр-Сен[5]
Країна  Румунське королівство
 Франція
Діяльність кураторка
Галузь мистецтво[6], колекціонування[6], art commerced[6], museum managementd[6] і Галерея[6]
Знання мов французька[3]
У шлюбі з Sacha Viernyd і Jean Lorquind
Нагороди
командор ордена Почесного легіону
IMDb ID 0896814

Життєпис ред.

Народилася в єврейській родині музикантів. Батько — Яків Айбіндер (1889, Кишинів — 1943, Аушвіц)[11][12][13] був піаністом, мати — музиканткою, а тітка — оперною співачкою. У 5 років з сім'єю емігрувала до Франції.

Їй було шість років, коли у 1925 році вона приєдналася до батька,[14] який тікав від катастрофи НЕПу[15] через Одесу, Варшаву та Берлін, і знайшла роботу акомпаніатора на фортепіано в одному з паризьких кінотеатрів. Родинна квартира стала місцем зустрічей певної частини інтелігенції.[16]

Народила двох синів — Олів'є Лоркін, директор паризького Музею Майоль, та історик мистецтва Бертран Лоркін, куратор музею.

Померла в Парижі, за п'ять днів до 90-річчя.

Мистецька діяльність ред.

У 15 познайомилвсь зі скульптором Арістидом Майолем і стала його натурницею. Зображена в стилі ню в бронзі та мармурі в його композиціях «Ріка», «Повітря», «Гармонія». Також позувала для Анрі Матісса, П'єра Боннара, Рауля Дюфі. Приятелювала з Андре Бретоном, Марселем Дюшаном, Сержем Поляковим, Сергієм Шаршуном.

В 1944 році успадкувала все майно скульптора після його загибелі в автокатастрофі. У1947 році Діна Верні відкрила власну галерею в Парижі на вулиці Жакоб. У 1995 році заснувала музей Майоля (фонд Діни Верні, вулиця Гренель, 61). У галереї Верні пройшли вистави радянських нонконформістів Іллі Кабакова, Еріка Булатова, Володимира Янкилевського.

Документальний фільм про Діну Верні зняла Ольга Свіблова в 1995 році[17].

Також Діна Верні відома як виконавиця табірних пісень.

Примітки ред.

  1. ↑ а б http://www.guardian.co.uk/artanddesign/2009/feb/04/obituary-art-dina-vierny
  2. ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #132738120 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ SNAC — 2010.
  5. ↑ Національний інститут статистики і економічних досліджень Франції — 1946.
  6. ↑ а б в г д Czech National Authority Database
  7. ↑ Le Monde - Toute l’actualité en continu. Le Monde.fr (fr-FR) .
  8. ↑ CHORALE POPULAIRE DE PARIS: «FREQUENCES VOCALES». L'Humanité (фр.). 20 травня 1992.
  9. ↑ The Times & The Sunday Times. www.thetimes.co.uk (англ.). Архів оригіналу за 2 листопада 2009. Процитовано 28 травня 2021.
  10. ↑ Dinah Vierny. IMDb. Архів оригіналу за 5 березня 2009. Процитовано 24 січня 2009.
  11. ↑ Jacob Aibinder. Архів оригіналу за 10 лютого 2009.
  12. ↑ ALPHABETICAL SORTING OF THE PEOPLE DIED IN DEPORTATION (COUNTRY OF BIRTH: ROMANIA). Архів оригіналу за 11 лютого 2009.
  13. ↑ Chase, Chris (31 жовтня 2004). The Woman in Red and the Legacy of Maillol. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 7 травня 2022. Процитовано 28 травня 2021.
  14. ↑ R. Gergorin, « Dina Vierny rejoint Maillol », in Artnet, Paris, 23 janvier 2009 (en ligne).
  15. ↑ Y. Stavridès, « La femme modèle », in L’Express, Paris, 1er juin 2000.
  16. ↑ Alain Jaubert, Histoire de ma vie, coll. « Témoins de l'art », Paris, Gallimard, 2009, quatrième de couverture.
  17. ↑ Ольга Львівна Свіблова біографія, Режисер і автор сценаріїв документальних фільмів (вибірково). www.people.su.

Див. також ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Діна_Верні&oldid=39779696