Діна Верні (Dina Vierny) (25 січня 1919, Кишинів[6][7][8][9]20 січня 2009, Париж) — французька галеристка та співачка. Кавалер Ордену Почесного Легіону.

Діна Верні
фр. Dina Vierny
KMM Maillol.JPG
Народилася 25 січня 1919(1919-01-25)[1][2][…] або 12 січня 1919(1919-01-12)[4]
Кишинів, Королівство Румунія
Померла 20 січня 2009(2009-01-20)[5][1][…]
Нейї-сюр-Сен[4]
Країна Flag of Romania.svg Королівство Румунія
Flag of France.svg Франція
Діяльність куратор
Знання мов французька[2]
Нагороди
IMDb nm0896814

ЖиттєписРедагувати

Народилася в єврейській родині музикантів. Тато — Яків Айбіндер (1889, Кишинів1943, Аушвіц)[10][11][12] був піаністом, мати — музиканткою, а тітка — оперною співачкою. У віці 5 років разом із сім'єю емігрувала до Франції. Коли їй було 15 років, вона познайомилася зі скульптором Арістидом Майолем і стала його натурницею. Він зобразив її оголеною в стилі ню, використовуючи такі матеріали як бронза, мармур та інші (композиції «Ріка», «Повітря», «Гармонія» та ін.). Також Верні позувала для Анрі Матісса, П'єра Боннара, Рауля Дюфі. Діна приятелювала з Андре Бретоном, Марселем Дюшаном, Сержем Поляковим, Сергієм Шаршуном.

Після загибелі А. Майоля в автокатастрофі 1944 року, згідно з його заповітом, все майно скульптора перейшло Верні. У1947 році Верні відкрила власну галерею в Парижі на вулиці Жакоб. У 1995 році заснувала музей Майоля (фонд Діни Верні вулиця Гренель, 61). У галереї Верні пройшли вистави радянських нонконформістів Іллі Кабакова, Еріка Булатова, Володимира Янкилевського.

Документальний фільм про Діну Верні зняла Ольга Свіблова в 1995 році[13].

Також Діна Верні відома, як виконавиця табірних пісень.

Померла в Парижі, за п'ять днів до свого 90-річчя. Залишилися двоє її синів — Олів’є Лоркін, директор паризького Музею Майоль, та історик мистецтва Бертран Лоркін, куратор музею.

ПриміткиРедагувати

  1. а б Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #132738120 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. а б в Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. SNAC — 2010.
  4. а б Національний інститут статистики і економічних досліджень Франції — 1946.
  5. http://www.guardian.co.uk/artanddesign/2009/feb/04/obituary-art-dina-vierny
  6. Le Monde - Toute l’actualité en continu. Le Monde.fr (fr-FR). 
  7. CHORALE POPULAIRE DE PARIS: «FREQUENCES VOCALES». L'Humanité (fr). 1992-05-20. 
  8. The Times & The Sunday Times. www.thetimes.co.uk (en). 
  9. Dinah Vierny. IMDb. 
  10. Jacob Aibinder. Архів оригіналу за 10 лютий 2009. 
  11. ALPHABETICAL SORTING OF THE PEOPLE DIED IN DEPORTATION (COUNTRY OF BIRTH: ROMANIA). Архів оригіналу за 11 лютий 2009. 
  12. Chase, Chris (2004-10-31). The Woman in Red and the Legacy of Maillol. The New York Times (en-US). ISSN 0362-4331. 
  13. Ольга Львівна Свіблова біографія, Режисер і автор сценаріїв документальних фільмів (вибірково). www.people.su. 

Див. такожРедагувати