Діденко Наталія Василівна

український синоптик, телеведуча, блогер.

Ната́лія (Ната́лка) Васи́лівна Діде́нко (народилася 15 квітня 1961 року в селі Копайгород Барського району Вінницької області) — український метеоролог, телеведуча, блогер.

Діденко Наталія Василівна
Наталка Діденко 01.jpg
Народилася 15 квітня 1961(1961-04-15)[1] (59 років)
Копайгород, Барський район, Вінницька область, Українська РСР, СРСР
Діяльність метеоролог, телеведуча, блогер
Alma mater Київський національний університет імені Тараса Шевченка

ЖиттєписРедагувати

 
Наталка Діденко з котом Апельмоном

Навчалася в середній школі № 117 ім. Лесі Українки в Києві (1968—1978), на географічному факультеті Київського державного університету, кафедра метеорології (1978—1983). Здобула фах інженера-метеоролога[2].

Працювала синоптиком в Українському Гідрометцентрі, відділі метеорологічних прогнозів (1983—2000), редактором програми «Нова погода» на Новому каналі (2000—2008), редактором та ведучою програми «Погода» на Першому національному каналі (2005—2012), редактором на каналі Інтер у програмі «Ранок з Інтером» (2006—2007), редактором, головним синоптиком у ТОВ Телерадіокомпанія «Погода ТБ» (2012—2013), на Громадському телебаченні, Громадському радіо (2013—2016).

З 2000 року була єдиним телевізійним синоптиком в Україні[3].

Співпрацювала з компанією Крафт Якобс Сушард, метеорологічні консультації (2000—2003), з журналом National Geographic Україна (2014).

Станом на жовтень 2019 — головний синоптик порталу http://opogode.ua (з 2013), ведуча та редактор програми «Погода» на каналі «Еспресо»[4] (з 2016), ведуча власної авторської програми «Погода з Наталкою Діденко» на радіо «Країна ФМ»[5] (з 2017)

  Зовнішні відеофайли
    Історія успіху кота-синоптика

Щоденні прогнози погоди на телеканалі Еспресо веде зі своїм рудим котом Апельмоном[6].

БлогерРедагувати

Автор блогів у журналі «Країна», на порталі opinionua.com[7].

Щоденні прогнози погоди від Наталки Діденко передруковуються багатьма виданнями та порталами. Вона також публікує пости в блогах на суспільно значущі й життєві теми. Її сторінка у Фейсбуці станом на жовтень 2019 має близько 50 тис. підписників.

РодинаРедагувати

 
Василь Онаць — батько Наталії Діденко

Народилася в сім'ї вчительки, Дяченко Віри Макарівни, та геолога, Онаця Василя Івановича.

Заміжня. Чоловік — Діденко Сергій Миколаєвич, 1967 р. народження.

Батько Онаць Василь Іванович (народився 29 серпня 1934 на Бойківщині в селищі Славське Сколівського району Львівської області  — помер 11 січня 2017) — інженер-геофізик, громадський діяч.

Василь Онаць народився в родині селян Магдалини та Івана Онаців. Батько був здібним столяром, будував односельцям хати, а також був сільським музикою, граючи на скрипці на весіллях і в колядниках. Мама часто куховарила на весіллях. Василь з дитинства грав на басі, приспівуючи за батьком коломийки, захоплювався читанням історичної і художньої літератури та збиранням власної домашньої бібліотеки.

Після закінчення у 1950 році Славської середньої школи (перший в історії села і школи випуск), один рік працював у Славському райфінвідділі бухгалтером. Учився в Київському геолого-розвідувальному технікумі (1951—1953) та у Київському державному університеті ім. Т. Г. Шевченка (1964—1969, диплом геолога-геофізика).

У 1954—1957 рр. проходив військову службу в Дагестані та Чечено-Інгушетії, де закінчив школу військових радистів.

У 1958—1970 з дипломом фахівця-геофізика працював на різних посадах у Кіровській геологічній експедиції по пошуках сировини оборонного значення (м. Київ); з 1970 по 1977 роки працював начальником розвідувальних партій та експедиції з дослідження ґрунтів під будівництво в Головному інституті інженерно-технічних розвідувань «УкрДІНТР»; з 1977 по 1978 рік — заступник директора Київської філії Всесоюзного інституту «Союздорпроект»; з 1978 року по 2007 рік обіймав різні посади у Всесоюзному інституті «Союзгазпроект» (з 1994 року — «Укргазпроект»).

Василь Онаць проектував великі будівництва газової промисловості, впроваджував геофізичні методи розвідки. Йому належить раціоналізаторська пропозиція, прийнята до впровадження Інститутом «Союзгазпроект» у 1985 році, а саме: «Самохідна установка для визначення щільності і вологості ґрунтів у їх природному заляганні», яка значно полегшила працю вишукувачів — першопрохідців газових магістралей. Під його керівництвом департамент займався роботою по електричних вишукуваннях і технічному обстеженню корозійного стану і систем електрохімзахисту діючих підземних магістральних трубопроводів. Він брав безпосередню участь у проектуванні газопроводів «Уренгой — Помари — Ужгород», «Прогрес», «Кутаїсі — Сухумі» та багатьох інших. Працюючи в інституті, зініціював врізку в магістральну трубу, допоміг у випуску проектної документації для газопроводу-відгалуження до рідного Славська.

Був помічником-консультантом народних депутатів України Віктора Романюка, Анатолія Єрмака, Михайла Полянчича;

Не маючи відповідної фахової освіти, Онаць Василь організував в інституті «Союзгазпроект» хор, який кілька років пропагував українську народну пісню та культуру; у 1991 році створив осередок Товариства української мови ім. Т. Г. Шевченка, який проводив просвітницько-культурну роботу щодо вивчення і пропагування української мови та історії України; організовував і брав участь у численних змаганнях, турнірах, конкурсах спортивно-художнього спрямування; проводив роботу щодо збирання коштів на відновлення Меморіального комплексу Тараса Шевченка у Каневі, створення музею Івана Гончара, будівництво греко-католицького Патріаршого Собору Воскресіння Христового у Києві, допомагав голодуючим студентам під час «революції на граніті», сприяв виданню патріотичної української літератури тощо.

Василю Онацю було присвоєно звання генерал-майора (генерал-осавула) українського козацтва та лицаря-командора Ордену Архістратига Михаїла. Проводив роботу щодо взаєморозуміння і об'єднання української церкви, поширення патріотичних ідей українського козацтва, національно-патріотичного, лицарського виховання молоді і дорослих.

Серед відзнак: Почесний знак Міннафтогазу та ЦК Профспілки «Учасник будівництва газопроводу „Уренгой — Помари — Ужгород“»; Грамота Державного комітету України по нафті і газу; Почесна грамота Міністерства палива та енергетики України; Почесний нагрудний знак ВАТ Інституту «Укргазпроект»; Орден «Почесна відзнака» ЦК нафтогазпрофспілки України; ордени Архістратига Михаїла IV і V ступенів, численні грамоти, подяки, дипломи.

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати

  Зовнішні відеофайли
    "Сторінками життя" популярного синоптика, телеведучої та блогерки Наталки Діденко