Відкрити головне меню

Дмитро́ Олекса́ндрович Дібрі́вний (11 травня 1988 — 16 серпня 2014) — солдат Збройних сил України.

Дібрівний Дмитро Олександрович
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).svg Солдат
Дібрівний Дмитро Олександрович.jpg
Загальна інформація
Народження 11 травня 1988(1988-05-11)
Сміла
Смерть 16 серпня 2014(2014-08-16) (26 років)
Хрящувате
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Рід військ Територіальна оборона
Формування
Aidar battalion patch.png
 «Айдар»
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»

ЖиттєписРедагувати

Брав активну участь у подіях Революції Гідності, 31-ша сотня, що знаходилася на вулиці Грушевського — звідти отримав псевдо «Груша». З Майдану пішов на війну одним з перших добровольців, стрілець, 24-й батальйон територіальної оборони «Айдар».

14 серпня 2014 року під Хрящуватим при виконанні бойового завдання від залпу «Граду» російських терористів загинули Олександр Колотвін, Дмитро Дібрівний, Іван Качур, старший лейтенант Пилип Слободенюк. На український підрозділ наступало 8 танків терористів, 2 з них було підбито, решта відійшли в сторону. Командир батальйону та заступник були поранені. Володимир Зюзь при відході основної групи лишився прикривати. Після того терористи здійснили залп із «Граду». В інших джерелах стверджується, що загинув 16 серпня.

Прощалися з Дмитром на Майдані. Похований у Смілі 18 серпня 2014-го.

Нагороди та вшануванняРедагувати

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

  • орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)
  • нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно)
  • в Тальнівській ЗОШ, котру закінчив Дмитро, відкрито меморіальну дошку його честі

ДжерелаРедагувати