Діана Рінго
Діана Рінго (нар. 8 березня 1992 року) — фінська кінорежисерка, композиторка та візуальна художниця.[2][3] Її режисерський дебют — похмура повнометражна драма «КАРАнтин» (2021)[4], яка увійшла до шорт-листа Золотого глобуса 2022 року як іноземна заявка.[5][6] Вона також була композиторкою фільму, написавши для нього 26 оригінальних треків.
| Діана Рінго | |
|---|---|
| англ. Diana Ringo | |
 | |
| Ім'я при народженні | Діана Рінго |
| Дата народження | 8 березня 1992 (32 роки) |
| Місце народження | Росія[1] |
| Громадянство |
 Фінляндія |
| Професія | режисер, сценарист, продюсер, композитор, монтажер |
| IMDb | ID nm10204453 |
| dianaringo.com | |
 Діана Рінго у Вікісховищі | |
У листопаді 2022 року оголошено, що її повнометражний фільм за романом-антиутопією Джорджа Орвелла «1984» вийде в прокат у 2023 році.[7][8] Її фільм «1984» вийшов на екрани 15 листопада 2023 року.
Її музика до фільму Million Loves in Me Семпсона Юена отримала нагороду за найкращий оригінальний саундтрек на премії LAFA Awards у 2020 році[9] Вона також написала музику до короткометражного фільму коледжу Санта-Моніки Hinge Лізи Мейо у 2019 році.
Діана народилася в родині фінського дослідника Рейо Мононена та російсько-фінської художниці Олени Рінго. Її прадіди — винахідник Йозеф Рінго[10] та математик Сергій Нікольський.[11] Діана виросла в Гельсінкі, з раннього дитинства цікавилася музикою. У віці п'яти років піаніст Дмитро Соловйов виявив, що Діана має ідеальний слух. Вона почала навчатися гри на фортепіано, і Соловйов став її першим вчителем музики.[2][12]
Вона навчалася гри на фортепіано в таких відомих піаністів, як Янне Мертанен, Рісто Лауріала. Відвідувала майстер-класи голлівудського композитора Лало Шифріна, режисерів Пола Верховена та Девіда Лінча.
Діана Рінго — класично освічена піаністка. Її оригінальні композиції поєднують класичні та романтичні впливи з сучасною електронікою та синтезаторами. Її улюблені класичні композитори — Бах, Бетховен і Шопен. Серед композиторів, чия творчість вплинула на Діану Рінго, — Енніо Морріконе, Дмитро Шостакович, Мішель Легран, Джорджо Мородер і Лало Шифрін.[2][10][13]
У 2020 році Діана Рінго стала першою фінською жінкою, яка позувала для журналу Playboy.[14][15][16]
Як візуальна художниця і живописець, Діана працює з олією, гуашшю, цифровими техніками, колажем і змішаними медіа.[3][17]
Фільмографія ред.
Нагороди ред.
- Найкраща музика — «Hinge» (Віденський фестиваль незалежного кіно 2019)[18]
- Найкраща музика — Million Loves in Me (Лос-Анджелеський кінофестиваль 2020)[9]
- Найкраща музика — «Million Loves in Me» (WICA Лос-Анджелес, 2021)[19]
- Найкращі візуальні ефекти або дизайн — «КАРАнтин» (ES Europe International Film Festival 2021)[20]
Примітки ред.
- ↑ http://indie-cinema.com/2021/06/quarantine-diana-ringo-interview/
- ↑ а б в Diana Ringo about Scoring for Film - "The soundtrack is the soul of a movie." 15 Questions. 23 June 2022. Архів оригіналу за 23 June 2022. Процитовано 23 June 2022.
- ↑ а б María Fernanda Torres (23 September 2022). To Create Is to Live: An Interview with Mixed-Media Artist Diana Ringo. ArtsHelp.
- ↑ KARAntin. KAVI. Процитовано 2 липня 2022.
- ↑ Golden Globes 2022 Non-English Language Film Submissions. Golden Globes.
- ↑ Finnish films compete for the 2022 Golden Globe awards. Helsinki Times. 6 December 2021.
- ↑ Linar Gimashev (22 November 2022). Вышел трейлер фильма «1984» по роману Джорджа Оруэлла [Вийшов трейлер фільму «1984» за романом Джорджа Оруелла]. Plugged In (рос.).
- ↑ "Quarantine": An Exclusive Interview with Diana Ringo. WorldFilmGeek. 19 June 2023.
- ↑ а б LAFA WINNERS - February 2020. LAFA.
- ↑ а б Günther Kramer (3 June 2021). Interview with "Quarantine" director Diana Ringo. Indie Cinema Magazine.
- ↑ Biography. elena-ringo.com.
- ↑ Biography. dianaringo.com.
- ↑ Interview with Diana Ringo. Lazie Indie Magazine. № 13. 27 May 2021.
- ↑ Playboy España. Playboy (вид. No 21, April). 2020.
- ↑ Anna-Maija Lippu (12 August 2022). Playmate Suomesta [Playmate з Фінляндії]. Iltalehti (фін.).
- ↑ Diana Ringo Celebrity Biography. WonderClub.
- ↑ Maria Elutina. История Поп-Арта. XXI век [Історія поп-арту. XXI століття]. HSE University (рос.).
- ↑ VIFF 2019 Winners. Vienna Independent Film Festival. Архів оригіналу за 11 June 2022. Процитовано 29 August 2022.
- ↑ WICA LA Awards Winners 2021. WICA Los Angeles.
- ↑ Winners 2021. ES Europe IFF. Архів оригіналу за 23 December 2021.