Відкрити головне меню
Діамантова корона Івана V на малюнку академіка Ф. Г. Солнцева, середина XIX століття.

Діамантова корона царя Івана V Олексійовича  — дорогоцінний вінець, колишня царська регалія, що зберігається у Збройовій палаті Московського кремля. Це одна з двох корон, що були виготовлені близько 1687 московітськими майстрами Збройової Палати для Великих Нарядів братів-співвладників. Оця належала царю Івану V Олексійовичу.

Зміст

ІсторіяРедагувати

На виготовлення двох надзвичайно коштовних корон пішов дорогоцінний матеріал з деяких прикрас, що вже морально застаріли для тих часів. Так, серед інших був розібраний «Великий вінець» — триярусна корона кінця XVI ст.

Корона (або як вона ще відома, «Шапка діамантова») зроблена за традиційним для того часу зразком Мономахова вінця, але її оздоблення носить яскраво виражені розкішні барокові риси.

Корона має подвійний металевий каркас. Внутрішній являє собою золоту карбовану півкулю, до якої прикріплений зовнішній каркас, який являє собою суцільну плетінку із золотих всипаних діамантами візерунків. Запони розташовані у різних ракурсах, і діаманти в них знаходяться у різних ракурсах. Тому при яскравому світлі блиск ці камінці «грають» своїм блиском, переливаються ще більш вражаюче. До нижньої частини зовнішнього каркасу приєднана діадема, яка складається із 12 діамантових запон-візерунків. Зовнішній корпус — двоярусний, його увінчує трьохпояскова запона із турмаліном зсередини та діамантовий рівнокінцевий хрест.

До тулії корони прикріплене традиційне соболине хутро.

Запони різного типу — двоголові орли, корони, багатопелюсткові розетки різної форми та розміру. Усього золотий двох'ярусний каркас корони містить більш ніж 900 діамантів, не враховуючи інших каменів. В 1702 р. корона була оцінена в 15211 рублів.

Висота корони із хрестом — 30,2 см, окружність по тулії — 66,5 см, вага без хутра — 1,652 кг.

За пізніших часів ця корона не мала якогось геральдичного аналогу.

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Московская оружейная палата. По высочайшему изволению второе, вновь составленное издание. Типография Бахметева. М. 1860. — C.45 — 46.

Ресурси мережі ІнтернетРедагувати