Дедюх Іван Мирославович

(Перенаправлено з Дєдюх Іван Мирославович)

Іва́н Миросл́авович Де́дюх (Дєдюх) (1983—2020) — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Іван Дедюх
 Сержант
Загальна інформація
Народження 21 січня 1983(1983-01-21)
Тернопіль
Смерть 27 червня 2020(2020-06-27) (37 років)
Старогнатівка
Громадянство Україна Україна
Військова служба
Роки служби 2014-2015; 2016; 2020
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ  Механізовані війська
Формування
Війни / битви Російсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»
Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»
Нагрудний знак «Учасник АТО»
Нагрудний знак «Учасник АТО»
Медаль «За жертовність і любов до України»
Медаль «За жертовність і любов до України»

З життєпису ред.

Народився 1983 року в місті Тернопіль. Закінчив тернопільську ЗОШ № 28; 2001 року — ПТУ № 9. Після строкової армійської служби повернувся сержантом; працював торговим агентом, експедитором, водієм таксі. Захоплювався грою на гітарі. 2003 року одружився.

У 2014—2015 роках проходив службу за мобілізацією в 128-й бригаді. 6 місяців перебував на заробітках у Польщі. Рік проходив службу за контрактом в 44-й бригаді. Повернувшись додому, працював у службі таксі. 21 квітня 2020 року підписав контракт у батальйоні «Айдар». Сержант, командир бойової машини — командир відділення штурмової роти.

27 червня 2020 року загинув від множинних осколкових поранень внаслідок розриву невідомого боєприпасу поблизу Старогнатівки — в часі інженерного обладнання позицій. Іще один військовослужбовець зазнав поранення.

Похований на Алеї Слави Микулинецького кладовища в Тернополі. 1 липня в місті оголосили Днем жалоби. Було приспущено Державний Прапор України на будинках і спорудах усіх форм власності[1].

Без Івана лишилися батьки, дружина, син і донька, племінниця Діана Довгань.

Нагороди та вшанування ред.

  • Указом Президента України № 334/2020 від 21 серпня 2020 року за «особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України» нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[2]
  • відзнака Начальника Генерального Штабу Збройних сил України «Учасник АТО»
  • медаль УПЦ КП «За жертовність і любов до України»
  • відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»
  • 21 серпня 2020 р. посмертно, присвоєно звання «Почесний громадянин міста Тернополя»

Примітки ред.

  1. Присутні не стримували сліз: у Тернополі попрощалися з загиблим на Сході сержантом. Архів оригіналу за 15 січня 2021. Процитовано 13 січня 2021.
  2. Указ Президента України від 21 серпня 2020 року № 334/2020 «Про відзначення державними нагородами України»

Джерела ред.