Дяченко Артур Олегович
Артур Олегович Дяченко — капітан Збройних сил України, учасник російсько-української війни, що відзначився під час російського вторгнення в Україну в 2022 році.
| Артур Дяченко Дяченко Артур Олегович | ||
|---|---|---|
 Капітан | ||
| Загальна інформація | ||
| Громадянство |
 Україна | |
| Національність | українець | |
| Псевдо | «Орел» | |
| Військова служба | ||
| Приналежність |
Україна | |
| Вид ЗС |
 Збройні сили | |
| Формування | ||
| Війни / битви | Російсько-українська війна | |
| Командування | ||
| заступник командира батальйону | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Життєпис ред.
Артур Дяченко навчався в Криворізькому військовому ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою, де був заступником командира взводу. Потім вступив на омріяний факультет Високомобільних десантних військ Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у Львові, але закінчив у 2014 році Одеську академію. Під час АТО служив на різних посадах у 80-й та 95-й десантно-штурмових бригадах. Обіймав посаду командира взводу снайперів, заступника командира роти з повітряно-десантної підготовки, командир роти охорони, потім — оперативного чергового бригади, старшого помічника начальника оперативного відділу бригади. З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну перебував на передовій. На посаді командира роти разом із співслуживцями перебував на захисті Києва. Зокрема, на 51-му кілометрі Житомирської траси за особистої участі Артура Дяченка було знищено ворожий танк, БМП і понад три десятки окупантів. За участь у цій операції офіцера нагороджено орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. Пізніше обійняв посаду заступника командира батальйону 46-тої окремої аеромобільної бригади. Був важко поранений 6 серпня 2022 року поблизу Білогірки на Херсонщині, де разом з бійцями штурмової групи у складі розвідвзводу та 9-тої роти потрапили під обстріл пари ворожих танків. Артур Дяченко після кількамісячного виснажливого лікування восени 2022 року вступив на навчання до Командно-штабного інституту застосування військ (сил) Національного університету оборони України імені Івана Черняховського[1].
Родина ред.
Батько Олег Валентинович служить у підпорядкуванні сина - водієм. Дружина Олена[1].
Нагороди ред.
- орден Богдана Хмельницького III ступеня (2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[2].
Примітки ред.
- ↑ а б Медуниця, Юрій (3 січня 2023). Позивний «Орел» слід було заслужити. Урядовий кур'єр (укр.). Процитовано 16 січня 2023.
- ↑ Президент підписав чергові укази про нагородження військових. https://armyinform.com.ua (укр.). 13 квітня 2022. Процитовано 16 січня 2023.
Джерела ред.
- Указ Президента України від 13 квітня 2022 року № 236/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |