Дьяченко Олег Миколайович
Оле́г Микола́йович Дьяче́нко (нар. 8 травня 1975 — 24 серпня 2016) — старший лейтенант Збройних сил України, учасник Війни на сході України.
| Дьяченко Олег Миколайович | ||
|---|---|---|
 Старший лейтенант | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
8 травня 1975 Васильків | |
| Смерть |
24 серпня 2016 (41 рік) Невельське | |
| Поховання | Васильків | |
| Громадянство |
 Україна | |
| Alma Mater | Київський інститут військово-повітряних сил | |
| Псевдо | «Зайка» | |
| Військова служба | ||
| Приналежність |
Україна | |
| Вид ЗС |
 Сухопутні війська | |
| Рід військ |
 Гірська піхота | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Життєпис ред.
Народився 1975 року в місті Васильків (Київська область); закінчив Васильківську загальноосвітню школу (ЗОШ) № 7. Протягом 1992—1997 років служив у Військово-повітряних силах (тепер — Повітряні сили); 1995 року закінчив Київський інститут військово-повітряних сил — інженер-механік, спеціальність «спеціаліст з авіаційного озброєння». Згодом звільнився (старший лейтенант запасу) та займався приватним підприємництвом. З 2012 року — член Васильківської міської організації ВО «Свобода»; кандидував до Васильківської міської ради.
Добровольцем пішов на фронт, боєць «Легіону Свободи», старший лейтенант, командир взводу, військовик 15-го окремого гірсько-піхотного батальйону, 128-ма бригада. Міцний, статурний чоловік отримав позивний «Зайка».
Загинув у ніч на 24 серпня 2016 року під час мінометного обстрілу терористами взводного опорного пункту (ВОП) поблизу села Невельське в Ясинуватському (нині Покровський) районі Донеччини (за іншими даними — біля міста Красногорівка, позиція «Черепаха»). Міна потрапила у бліндаж, де перебували троє вояків[1].
Без Олега лишилися мама, брат, дружина Наталія та донька Софія 2005 р. н.[2]
26 серпня 2016 року похований у Василькові[3].
Нагороди та вшанування ред.
- Указом Президента України № 421/2016 від 29 вересня 2016 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» — нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно)[4].
- 1 вересня 2018 року у Васильківській ЗОШ № 7 відкрита меморіальна дошка Олега Дьяченка[5].
Примітки ред.
- ↑ На війні з російським окупантом загинув свободівець Олег Дьяченко. ВО "Свобода" Київщина (укр.). 23 серпня 2016. Архів оригіналу за 30 січня 2022. Процитовано 24 січня 2019.
- ↑ Офіційний сайт міста Василькова » Завжди пам’ятаємо і шануємо!. Архів оригіналу за 24 січня 2019. Процитовано 24 січня 2019.
- ↑ Офіційний сайт міста Василькова » Прощання з земляком. Архів оригіналу за 12 серпня 2020. Процитовано 24 січня 2019.
- ↑ Указ Президента України від 29 вересня року № 421/2016 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Пам’ятна меморіальна дошка учаснику АТО, військовослужбовцю Дьяченку Олегу Миколайовичу. Google Docs (укр.). Процитовано 24 січня 2019.
Джерела ред.
- Книга пам'яті [Архівовано 29 грудня 2018 у Wayback Machine.]
- Небесна Гвардія [Архівовано 29 грудня 2018 у Wayback Machine.]
- Київщина пам'ятає: боєць 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади Олег Дьяченко [Архівовано 29 грудня 2018 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |