Дунце-лакханг
Дунце-лакханг (дзонґ-ке ཟླུམ་བརྩེགས་ལྷ་ཁང, Вайлі: zlum brtshegs lha khang, лат. Dungtse Lhakhang) — буддійський монастир (лакханг) на околиці міста Паро в Бутані. Храм виглядає як чортен, така архітектура для Бутану незвична.
| дзонґ-ке ཟླུམ་བརྩེགས་ལྷ་ཁང | |
|---|---|
 | |
| 27°26′06″ пн. ш. 89°24′49″ сх. д. / 27.43500° пн. ш. 89.41361° сх. д.Координати: 27°26′06″ пн. ш. 89°24′49″ сх. д. / 27.43500° пн. ш. 89.41361° сх. д. | |
| Розташування |
 Бутан |
| Конфесія | Тибетський буддизм, Друкпа Каг'ю |
| Тип монастиря | Чоловічий монастир |
| Засновник | Тангтонг Г'ялпо |
| Заснування | 1421 |
| Відомі мешканці | Тангтонг Г'ялпо |
| Стан | діючий монастир |
 | |
Храм розташований на початку підйому місця з'єднання долин Паро і долин Допчарі[1][2]. Монастир належить школі Друкпа Каг'ю і володіє унікальною колекцією буддійських ікон[3].
Розташування ред.
Дунце-лакханг розташований навпроти міста, до нього веде міст через річку Паро, дорога до мосту проходить через річку До-чу, таке місце вважається сприятливим з точки зору тибетської геомантії. По інший бік До-чу знаходиться Національний музей Бутану[3].
Історія ред.
За легендою, монастир побудував особисто Тангтонг Г'ялпо[2]. За іншою версією храм збудували в голові демониці[3].
Монастир був побудований в 1421 році (за іншими джерелами — в 1433 році), ініціатором був знаменитий лама Тангтонг Г'ялпо (1385—1464), він побудував у Бутані вісім залізних мостів[1]. Він вибрав форму чортену, тому що така форма паралізує демонів і проголошує перемогу буддизму[1][2].
У 1841 році 25-й Дже Кхемпо, Шераб Г'єлцен за допомогою мешканців навколишніх селищ відновив монастир[4].
Архітектура ред.
Храм побудований у формі мандали, три рівні представляють три рівня буддійських світів — пекло, землю і небеса. Над трьома рівнями панує біла вежа. Для досягнення різних рівнів слід підніматися вгору по безлічі сходинок[5].
Оформлення монастиря вважається унікальним, картини та ікони мають велику цінність[4]. На першому поверсі знаходяться п'ять Будд медитації, а також Авалокітешвара, Падмасамбхава і Тангтонг Г'ялпо.
На першому поверсі — Махакала, навколо якого сто мирних і гнівних божеств і зображення перехідного стану бардо на внутрішній стіні[3][4].
На другому поверсі розташовані тантричні божества. На зовнішній стіні — Гух'ясамаджа, Ваджрабхайрава, Чакрасамвара, Хеваджра, Калачакра, Ваджраварахі, Хаяґріва и Махамайя. На внутрішній стіні — 84 індійських махасіддхів і тибетських святих, таких як Марпа, Міларепа і Гампопа[4].
На схід від Дунце-лакханга знаходиться один з найстаріших буддійських храмів VII століття Пана-лакханг[5].
Примітки ред.
- ↑ а б в Pommaret (2006). p.138
- ↑ а б в Bernier, Ronald M (1997). Himalayan architecture. Fairleigh Dickinson Univ Press. с. 62. ISBN 0838636020. Архів оригіналу за 3 листопада 2012. Процитовано 8 травня 2010.
- ↑ а б в г Dorje, Gyurme (1999). Tibet handbook: with Bhutan. Footprint Travel Guides. с. 846. ISBN 1900949334. Архів оригіналу за 3 листопада 2012. Процитовано 8 травня 2010.
- ↑ а б в г Pommaret (2006). p.142
- ↑ а б About Dungtse Lhakhang. Government of Bhutan. Архів оригіналу за 7 серпня 2008. Процитовано 7 травня 2010.
Література ред.
- Francoise Pommaret (2006). Bhutan Himlayan Mountains Kingdom (5th edition). Odyssey Books and Guides.