Думанський Ярослав Мирославович

Яросла́в Миросла́вович Дума́нський (4 серпня 1959, Станіслав, УРСР — 22 червня 2021, Івано-Франківськ, Україна[1]) — колишній радянський футболіст, півзахисник. Майстер спорту (1978), майстер спорту міжнародного класу (1980).

Ф
Ярослав Думанський
Ярослав Думанський
Ярослав Думанський
Особисті дані
Повне ім'я Ярослав Мирославович Думанський
Народження 4 серпня 1959(1959-08-04)
  Станіслав, УРСР
Смерть 22 червня 2021(2021-06-22) (61 рік)
  Івано-Франківськ, Україна
Зріст 176 см
Вага 75 кг
Громадянство  СРСР
Позиція Півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1976 СРСР «Спартак» (Ів.-Фр.) 1 (0)
1977—1981 СРСР «Карпати» (Львів) 102 (13)
1981—1984 СРСР «Динамо» (Київ) 60 (4)
1985 СРСР «Динамо» (Москва) 1 (0)
1986 СРСР «Металіст» (Харків) 26 (0)
1987—1990 СРСР «Прикарпаття» (Ів.-Фр.) 145 (32)
Звання, нагороди
Нагороди
Майстер спорту СРСР міжнародного класу

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Біографія ред.

Народився у Станіславі (нині — Івано-Франківськ) в сім'ї футболіста Мирослава Думанського, що на той час виступав у складі місцевого «Спартака». Футбольну естафету від батька підхопив Ярослав, який у дитинстві займався багатьма видами спорту. Особливо хлопець любив футбол та хокей і якийсь час навіть вагався, якому з цих захоплень віддати перевагу. Рішення було прийнято в 13 років, коли Думанський-молодший серйозно почав займатися футболом у ДЮСШ в групі тренера Юрія Шайкіна. А вже в 17 років Ярослав став гравцем команди майстрів івано-франківського «Спартака», який змагався у першій союзній лізі. Але за команду з рідного міста Думанський провів лише один матч.

Наступний рік Ярослав розпочав вже захищаючи кольори львівських «Карпат». На адаптацію в новому колективі у молодого півзахисника пішов лише один сезон, після чого він міцно забронював за собою місце у складі «зелено-білих», разом з якими досяг значних висот, одержавши перемогу у змаганнях першої ліги чемпіонату СРСР.

У складі радянської збірної ставав бронзовим призером (1977) та переможцем (1978) першості Європи серед юніорів, срібним призером молодіжного чемпіонату світу у Японії (1979), переможцем молодіжного чемпіонату Європи (1980).

По ходу сезону 1981 перейшов до київського «Динамо», цього ж року став чемпіоном Радянського Союзу. Наступний сезон був найвдалішим для Ярослава в індивідуальному плані, проте кияни так і не змогли покласти у Кубок СРСР золоті медалі, задовольнившись лише сріблом.

Після цього Думанський все рідше почав з'являтися у футболці київського клубу, а у 1985 взагалі перебрався до іншого «Динамо» — московського. Однак, провівши у столиці СРСР лише один матч, опинився у харківському «Металісті»[2].

Проте, на цьому футбольна подорож Ярослава не скінчилася. Наступний сезон він розпочав у рідному місті, перейшовши до місцевого «Прикарпаття». Досвідчений півзахисник одразу став лідером івано-франківського клубу, демонструючи доволі непогану, як для гравця середини поля, результативність. По закінченні четвертого сезону у складі «Прикарпаття» Думанський завершив кар'єру гравця.

Після завершення активних виступів певний час працював у тисменицькому «Хутровику»[3], встигнувши вивести команду до аматорського чемпіонату України[4]. Брав участь у матчах серед ветеранів, був удостоєний звання найкращого півзахисника турніру пам'яті Мирослава Думанського у 1999 році[5]. Також відомий за роботою у дитячо-юнацькій футбольній школі імені свого батька.

Досягнення ред.

Командні трофеї
Індивідуальні досягнення

Примітки ред.

  1. Помер легендарний франківський футболіст Ярослав Думанський. kurs.if.ua. Курс. 22 червня 2021. Архів оригіналу за 23 червня 2021. Процитовано 22 червня 2021.
  2. Статистика виступів Думанського за «Металіст». Архів оригіналу за 5 липня 2016. Процитовано 2 жовтня 2011.
  3. Гвардія «залізного полковника»[недоступне посилання з липня 2019]
  4. Пів-віковий футбольний марафон[недоступне посилання з вересня 2019]
  5. П'єдестал Кубка Федерації пам'яті Мирослава Думанського[недоступне посилання з липня 2019]

Джерела ред.

Посилання ред.

Інтерв'ю