Дуда Анатолій Іванович

Анато́лій Іва́нович Дуда́ (нар. 5 жовтня 1946(19461005), Новий Буг Миколаївської області — 8 серпня 2020, Одеса)[2] — український співак (ліричний тенор) і педагог, професор (2006), народний артист України (1999).[3]

Дуда Анатолій Іванович
Народився5 жовтня 1946(1946-10-05)
Новий Буг Миколаївської області
Помер8 серпня 2020(2020-08-08) (73 роки)
Одеса, Україна
ПохованняДругий християнський цвинтар
ГромадянствоУкраїна Україна
Місце проживанняОдеса
Діяльністьспівак (ліричний тенор) і педагог
Alma materОдеська національна музична академія імені А. В. Нежданової
Титулпрофесор
У шлюбі зВіра Олександрівна Бєляєва, піаністка, концертмейстер, лауреат міжнародних конкурсів
Дітисин Олексій Іванович Ботвінов[1]
син Андрій Анатолійович Дуда
НагородиНародний артист України Народний артист України (1999)

Життєпис

ред.

Народився 1946 року в Новому Бузі Миколаївської області, але його дитинство пройшло в селі Виноградне Березівського району Одещини.

1977 — закінчив Одеську консерваторію (клас Олександра Фадейовича Дановського).

1976—1989 — соліст Одеського театру опери та балету.

1989—1993 — соліст, художній керівник і директор Одеської філармонії.

З 1993 — професор кафедри сольного співу Одеської музичної академії. Автор навчального посібника «Основи постановки співочого голосу. Тенор» (Одеса, 2005).

З 1994 — Голова правління Одеського міжобласного відділення Національної спілки театральних діячів України.

1995—2000 років співав у Варшавській опері.

2009—2010 — виконувач обов'язків генерального директора Одеського національного академічного театру опери та балету.

Виступав у країнах Європи та Америки. Брав участь у міжнародних і національних фестивалях класичної та фольклорної музики в Україні, Росії, Естонії, Італії, Іспанії, Польщі, Угорщині, Німеччині, Фінляндії.

Помер 8 серпня 2020 в Одесі.

Партії

ред.
  • Альмавіва («Севільський цирульник» Дж. Россіні)
  • Альфред («Травіата» Дж. Верді)
  • Андрій («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського)
  • Бурсак Тіберій («Вій» В. Губаренка за М. Гоголем)
  • Володимир («Князь Ігор» О. Бородіна)
  • Ленський, Водемон («Євгеній Онєгін», «Іоланта» П. Чайковського)
  • Ликов, Моцарт («Царева наречена», «Моцарт і Сальєрі» М. Римського-Корсакова)
  • Молодий циган («Алеко» С. Рахманінова)
  • Паоліно («Таємний шлюб» Д. Чімарози)
  • Петро («Наталка Полтавка» М. Лисенка)
  • Рудольф, Пінкертон («Богема», «Мадам Баттерфляй» Дж. Пуччіні)

Визнання

ред.

Примітки

ред.
  1. Олексій Ботвінов: Невдовзі про Одеську оперу говоритимуть у Європі [Архівовано 27 липня 2018 у Wayback Machine.]day.kyiv.ua
  2. Светлая память: умер заслуженный артист и бывший директор Одесского оперного театра. od.vgorode.ua (рос.). Архів оригіналу за 13 серпня 2020. Процитовано 8 серпня 2020.
  3. Нагороджений Указом Президента України від 22 листопада 1999 року № 1480. Архів оригіналу за 2 березня 2022. Процитовано 27 липня 2018.

Джерела

ред.

Посилання

ред.