Дуда Анатолій Іванович
Анато́лій Іва́нович Дуда́ (нар. 5 жовтня 1946, Новий Буг Миколаївської області — 8 серпня 2020, Одеса)[2] — український співак (ліричний тенор) і педагог, професор (2006), народний артист України (1999).[3]
| Дуда Анатолій Іванович | |
|---|---|
| Народився | 5 жовтня 1946 Новий Буг Миколаївської області |
| Помер | 8 серпня 2020 (73 роки) Одеса, Україна |
| Поховання | Другий християнський цвинтар |
| Громадянство |  Україна |
| Місце проживання | Одеса |
| Діяльність | співак (ліричний тенор) і педагог |
| Alma mater | Одеська національна музична академія імені А. В. Нежданової |
| Титул | професор |
| У шлюбі з | Віра Олександрівна Бєляєва, піаністка, концертмейстер, лауреат міжнародних конкурсів |
| Діти | син Олексій Іванович Ботвінов[1] син Андрій Анатолійович Дуда |
| Нагороди |  Народний артист України (1999) |
Життєпис
ред.Народився 1946 року в Новому Бузі Миколаївської області, але його дитинство пройшло в селі Виноградне Березівського району Одещини.
1977 — закінчив Одеську консерваторію (клас Олександра Фадейовича Дановського).
1976—1989 — соліст Одеського театру опери та балету.
1989—1993 — соліст, художній керівник і директор Одеської філармонії.
З 1993 — професор кафедри сольного співу Одеської музичної академії. Автор навчального посібника «Основи постановки співочого голосу. Тенор» (Одеса, 2005).
З 1994 — Голова правління Одеського міжобласного відділення Національної спілки театральних діячів України.
1995—2000 років співав у Варшавській опері.
2009—2010 — виконувач обов'язків генерального директора Одеського національного академічного театру опери та балету.
Виступав у країнах Європи та Америки. Брав участь у міжнародних і національних фестивалях класичної та фольклорної музики в Україні, Росії, Естонії, Італії, Іспанії, Польщі, Угорщині, Німеччині, Фінляндії.
Помер 8 серпня 2020 в Одесі.
Партії
ред.- Альмавіва («Севільський цирульник» Дж. Россіні)
- Альфред («Травіата» Дж. Верді)
- Андрій («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського)
- Бурсак Тіберій («Вій» В. Губаренка за М. Гоголем)
- Володимир («Князь Ігор» О. Бородіна)
- Ленський, Водемон («Євгеній Онєгін», «Іоланта» П. Чайковського)
- Ликов, Моцарт («Царева наречена», «Моцарт і Сальєрі» М. Римського-Корсакова)
- Молодий циган («Алеко» С. Рахманінова)
- Паоліно («Таємний шлюб» Д. Чімарози)
- Петро («Наталка Полтавка» М. Лисенка)
- Рудольф, Пінкертон («Богема», «Мадам Баттерфляй» Дж. Пуччіні)
Визнання
ред.Примітки
ред.- ↑ Олексій Ботвінов: Невдовзі про Одеську оперу говоритимуть у Європі [Архівовано 27 липня 2018 у Wayback Machine.]day.kyiv.ua
- ↑ Светлая память: умер заслуженный артист и бывший директор Одесского оперного театра. od.vgorode.ua (рос.). Архів оригіналу за 13 серпня 2020. Процитовано 8 серпня 2020.
- ↑ Нагороджений Указом Президента України від 22 листопада 1999 року № 1480. Архів оригіналу за 2 березня 2022. Процитовано 27 липня 2018.
Джерела
ред.- Дуда Анатолій Іванович [Архівовано 21 квітня 2019 у Wayback Machine.]odma.edu.ua
- Інтерв'ю з Анатолієм Дудою у програмі «Шлях до театру» [Архівовано 14 січня 2014 у Wayback Machine.], ведучий Анатолій Дриженко
Посилання
ред.- Дуда Анатолій Іванович // Українська музична енциклопедія. Т. 1: [А – Д] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2006. — С. 664.
- Анатолій Дуда і його учні, концерт відео
- Народний артист України Анатолій Дуда відео