Друзенко Геннадій Володимирович

Генна́дій Друзе́нко (нар. 28 квітня 1972(19720428), Київ) — український правник, громадський активіст, публічний інтелектуал. Голова правління Центру конституційного моделювання [Архівовано 28 серпня 2021 у Wayback Machine.] , учасник Революції гідності. Ветеран російсько-української війни[3]

Друзенко Геннадій Володимирович
Народився 28 квітня 1972(1972-04-28)[1] (51 рік)
Київ, Українська РСР, СРСР
Країна  Україна
Діяльність правник, constitutional lawyer, активіст, health administrator
Alma mater КНУ імені Тараса Шевченка
Знання мов англійська[2] і українська[2]
Нагороди
Відзнака Президента України «За гуманітарну участь в антитерористичній операції»
Відзнака Президента України «За гуманітарну участь в антитерористичній операції»
Медаль «За сприяння Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Медаль «За сприяння Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Нагрудний знак «Знак пошани» (Міністерство оборони України)
Нагрудний знак «Знак пошани» (Міністерство оборони України)
Медаль «Захиснику України» (Міністерство оборони України)
Медаль «Захиснику України» (Міністерство оборони України)
IMDb ID 13480697
Сайт ccd.group/en/team/gennadiy-druzenko/

Життєпис ред.

У 1993—1995 роках після завершення Київського теологічного коледжу працював на посаді секретаря-референта Патріарха Київського і всієї Руси-України Володимира (Романюка).

У 2001—2004 роках був одним з керівників Центру європейського та порівняльного права Міністерства юстиції України.

У 2004—2010 роках (з перервою на навчання) — віце-президент Інституту європейської інтеграції в м. Ряшів.

У 2010-11 роках очолював секретаріат Комітету Верховної Ради України з питань євроінтеграції.

У 2011—2012 Геннадій Друзенко працював на посаді Координатора з регіонального розвитку в проекті USAID «Локальні інвестиції та національна конкурентоспроможність» (ЛІНК).

У листопаді 2013 року Геннадій Друзенко разом з Олексієм Гончаруком відкрили першу в Україні практику в сфері права Європейського Союзу юридичної фірми Constructive Lawyers. Олексій Гончарук на той час був керуючим партнером компанії. Геннадій Друзенко приєднався як партнер — керівник практики в сфері права ЄС[4].

Від 18 червня 2014 р. до 16 липня 2015 р. працював на посаді першого і останнього Урядового уповноваженого з питань етнонаціональної політики[5].

У 2014 році Геннадій з друзями створили Перший добровольчий мобільний шпиталь (ПДМШ) ім. Миколи Пирогова — найбільший неурядовий проект із залучення цивільних медиків до надання медичної допомоги в зоні проведення Операції Об'єднаних сил (до травня 2018 року — Антитерористична операція, АТО) в окремих районах Донецької та Луганської областей.

Від серпня 2015 до серпня 2019 року Геннадій Друзенко був президентом ПДМШ ім. Миколи Пирогова, у 2019-2022 роках – Головою наглядової ради ПДМШ. Від липня 2022 і до цього часу знову очолює ПДМШ на посаді президента організації. Від початку повномасштабного вторгнення медики-добровольці ПДМШ ім. Миколи Пирогова надали допомогу більш як 30 тис. захисникам та цивільним жертвам російської агресії.

На початку січня 2021 року Геннадій Друзенко очолив новостворений Центр конституційного моделювання [Архівовано 28 серпня 2021 у Wayback Machine.], що має на меті створити майданчик для обговорення та моделювання нової Конституції України[6].

Освіта та наукові стажування:

У 1995-99 роках навчався на юридичному факультеті Міжнародного науково-технічного університету, по завершенні якого отримав диплом бакалавра правознавства з відзнакою[джерело?].

У 2000 році завершив навчання в Українському центрі правничих студій Київського національного університету ім. Тараса Шевченка і отримав диплом магістра права з відзнакою[джерело?].

У 2006 році навчався в Українській школі політичних студій та був серед перших випусникиків УШПС[7].

У 2009-10 роках проводив наукові дослідження у Центрі Вудро Вільсона (Вашингтон, США) як фулбрайтівський науковець[8].

У 2010 році був запрошеним дослідником у Інституті міжнародного порівняльного права Макса Планка (Гайдельберґ, Німеччина).

У 2019-20 роках працював запрошеним дослідником у Центрі конституційної демократії Індіанського університету (США)[9].

Інші досягнення:

Геннадій Друзенко — співавтор законопроекту «Про процедуру підготовки проекту нової Конституції України».[10]

У 2004-10 роках очолював експертну групу з перекладу засновницьких договорів ЄС українською мовою. За його редакцією у 2010 році вийшов найповніший на сьогодні український переклад конституційних актів Європейського Союзу[11].

Автор більше сотні загальних та академічних публікацій українською, англійською, російською й іспанською мовами.[12]

Експертна сфера:

Питання конституційного дизайну, конституційного права, європейської інтеграції та релігійної свободи.[13]

Нагороди[14] ред.

Примітки ред.

  1. https://original.religlaw.org/docs/Druzenko.pdf
  2. а б https://ccd.group/wp-content/uploads/2021/07/Druzenko_CV_CCD_en_2021.pdf
  3. Співзасновник ПДМШ Геннадій Друзенко: “Патріотизм – не вишиванка і не шаровари, а цінність, за яку волієш страждати”. (Інтерв’ю довжиною в п’ять років). ПДМШ / PFVMH. 16 вересня 2019. Архів оригіналу за 25 січня 2021. Процитовано 28 серпня 2021. 
  4. Команда. web.archive.org. 16 липня 2014. Архів оригіналу за 16 липня 2014. Процитовано 4 грудня 2020. 
  5. Кабінет Міністрів України - Про призначення Друзенка Г. В. Урядовим уповноваженим з питань етнонаціональної політики. www.kmu.gov.ua (ua). Процитовано 4 грудня 2020. 
  6. До відома: про прес-конференцію в прес-центрі агентства "Інтерфакс-Україна" на тему "Центр конституційного моделювання як лабораторія для пошуку шляхів виходу із конституційної кризи в Україні". Інтерфакс-Україна (укр.). Архів оригіналу за 5 лютого 2021. Процитовано 31 січня 2021. 
  7. Українська школа політичних студій. www.usps.org.ua. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 4 грудня 2020. 
  8. Gennadiy Druzenko | Wilson Center. www.wilsoncenter.org (англ.). Архів оригіналу за 14 лютого 2021. Процитовано 4 грудня 2020. 
  9. Cain, Aaron. Gennadiy Druzenko. Profiles - Indiana Public Media. Архів оригіналу за 22 липня 2021. Процитовано 22 липня 2021. 
  10. Проект Закону про процедуру підготовки проекту нової Конституції України. Архів оригіналу за 13 жовтня 2016. Процитовано 10 серпня 2020. 
  11. Druzenko, Gennadiy. КОНСТИТУЦІЙНІ АКТИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ (англ.). Архів оригіналу за 26 жовтня 2018. Процитовано 4 грудня 2020. 
  12. Gennadiy Druzenko - Academia.edu. independent.academia.edu. Архів оригіналу за 29 липня 2017. Процитовано 4 грудня 2020. 
  13. Експертна дискусія «Чи потрібна нова Конституція?» | Громадський Простір. www.prostir.ua (укр.). Процитовано 21 серпня 2020. 
  14. Нагороди. ПДМШ / PFVMH. 28 вересня 2017. Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 28 серпня 2021. 

Посилання ред.