Дружко Марія Олександрівна

Марі́я Олекса́ндрівна Дружко́ (народилася 1 березня 1983(19830301), Камя'нське (до 2016 р. Дніпродзержинськ)) — українська поетеса та прозайкиня, культурна і громадська діячка, видавчиня і літературний консультант. Членкиня Національної спілки письменників України (2003) та Національної спілки журналістів України (2019).

Дружко Марія Олександрівна
Марія Дружко.jpg
Народилася 1 березня 1983(1983-03-01) (37 років)
Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область, Українська РСР, СРСР
Діяльність письменниця, поетеса, культурний діяч
Alma mater Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара
Мова творів українська

Координаторка і муза[1] молодіжного мистецького проекту VivArt з дня його заснування (2005). Літературний редактор однойменного літературно-мистецького альманаху.

На даний момент Марія Дружко представляє кабінет молодого автора при Обласній Дніпровській організації НСПУ, приділяє велику увагу розвитку молодої літератури Придніпров’я.

Біографічні відомостіРедагувати

Закінчила у місті Кам'янське середню школу № 38 із золотою медаллю, а також музичну школу №3.

Закінчила Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара, факультет української та іноземної філології і мистецтвознавства (2000—2005).

З 2003 року член Національної спілки письменників України. Пише віршовані та прозові твори для дорослих і дітей.

У 2019 році Марія Дружко залучилася до руху амбасадорів книжкового Форуму видавців у Львові і була удостоїна звання «Найкреативнішого амбасадора».    

ТворчістьРедагувати

 
Марія Дружко і Олена Ляшенко на 26-му книжковому форумі у Дніпрі

Пише вірші, прозу, літературно-критичні статті.

Видала 6 персональних поетичних збірок:

  • Журливі журавлі. — Дніпропетровськ, 2000. 
  • Сонячна соната. — Дніпропетровськ, 2001. 
  • Камертони душі. — Дніпропетровськ, 2003. 
  • Клепсидра.  — Дніпропетровськ, 2006.
  • Стрітення. — Дніпропетровськ, 2012.
  • Атмосфера слова.  — Кам'янське, 2020.

2005 року побачила світ перша дитяча книжка поетеси — «Казочка про рукавички»[2].

Після того письменниця написала ще кілька дитячих творів і казок — як віршованих, так і прозових: «Вишенька», «Бузок», «Квасько та Кватруся».

Авторка романів «Шейла» (2008), «Полювання на тура»[3] (2017).

 
Марія Дружко разом з друзями на Book Space 2019

ВідзнакиРедагувати

  • Лауреатка премії Дніпропетровської обласної державної адміністрації «Обдаровані діти — надія України» (1999, 2000).
  • Лауреатка всеукраїнського літературно-мистецького віча «Собори наших душ» імені Олеся Гончара (1998, 1999, 2000).
  • Лауреатка міжнародного конкурсу «Морський коньок» (1998).
  • Лауреатка обласної премії творчо обдарованої молоді (Дніпропетровськ, 2003, 2004).
  • Лауреатка Міжнародної премії імені Олеся Гончара (2008).
  • Лауреатка літературної премії імені Валеріана Підмогильного (2012).
  • Лауреатка премії в галузі культури, мистецтва та літератури (2014). 
  • Лауреатка літературного конкурсу Національної спілки письменників України «Степова Еллада» (2016).  
  • Лауреатка фестивалю поезії «Підкова Пегаса» (2018).[4]
  • Лауреатка міжнародного фестивалю «National novel writing month» (2018).
 
Марія Дружко і клуб Vivart на українському радіо

ПублікаціїРедагувати

Твори Марії Дружко увійшли до Антології літератури для дітей та юнацтва Придніпров’я «Сяєво жар-птиці» (2009), Шевченкіани Придніпров’я (2010), Антології сучасної новелістики та лірики України (2016).

Марія Дружко є співавтором літературних збірників «Собори наших душ» (1998 – 2001), «Весняний цвіт» (2003), «Неопалима купина» (2004), «Ятрань» (2005), «Січеславці  про Багряного» (2006), «Мальви для героя» (2019), «Йому тринадцятий минало» (2020).

Має публікації в альманахах, журналах та газетах «VivArt”, «Саксагань», «Київська Русь», «Дніпро», «Січеслав»,  «Бористен», «Свічадо», «Гранослов’є», «Свобода», «Степова Еллада», «Літературна Україна» та ін.

 
Марія Дружко - амбасадор форуму видавців у Львові, 2019 рік

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати