Дружина фараона
«Дружина фараона» (нім. Das Weib des Pharao) — німий історичний німецький кінофільм режисера Ернста Любіча, знятий у 1922 році. Стрічка була останньою роботою Любіча перед його еміграцією до Голлівуду у 1923[1].
Дружина фараона | |
|---|---|
| Das Weib des Pharao | |
 | |
| Жанр | драма, історичний |
| Режисер | Ернст Любіч |
| Сценарист |
Норберт Фальк, Ганнс Кралі |
| У головних ролях |
Еміль Яннінгс Пауль Бінсфельдт Фрідріх Кюне |
| Оператор |
Теодор Шпаркуль, Альфред Гансен |
| Композитор |
Едуард Кюннеке, Гуго Різенфельд |
| Художник | Курт Ріхтер |
| Кінокомпанія |
Ernst Lubitsch-Film Europaische Film-Allianz |
| Тривалість |
110 хв. 100 хв. (реставрована версія) |
| Мова | німий |
| Країна |
.svg){kind=small} Веймарська республіка |
| Рік | 1922 |
| IMDb | ID 0013741 |
| Рейтинг |
IMDb  |
| Сайт фільму | |
 Дружина фараона у Вікісховищі | |
Синопсис ред.
Фараон-тиран Аменес (Еміль Яннінгс) сильно закоханий в грецьку рабиню Феоніду і відмовляється повернути дівчину її законному власникові — ефіопському цареві Самлаку (Пауль Вегенер). З цієї причини між обома народами виникає кривава війна. Проте Феоніда не кохає фараона і віддає перевагу юнаку на ім'я Рамфіс. Та, коханців, яким слід було здолати усі знегоди, закидає каменями натовп, а Аменес помирає чи то від серцевого нападу, чи то від нервового виснаження[2].
Виробництво ред.
Для зйомок фільму на околиці Берліна були побудовані повномасштабні декорації «єгипетського» міста — фортечні ворота, вулиця, площа, палац фараона. Декорації і розкішні костюми були створені постійним художником Любіча Алі Губертом. Для участі у фільму було задіяно більше 10 000 статистів. Зйомки велися декількома камерами, одна з яких була встановлена у гондолі повітряної кулі. Основним технічним нововведенням було використання нових американських освітлювальних ламп для зйомки нічних і темних сцен.
В ролях ред.
| Актор/акторка | Роль | |
|---|---|---|
| Еміль Яннінгс | • | Аменес, цар Єгипту |
| Пауль Бінсфельдт | • | Менон, візир |
| Фрідріх Кюне | • | Верховний жрець |
| Альберт Бассерман | • | Сотіс, зодчий |
| Гаррі Лідтке | • | Рампис, син Сотіса |
| Пауль Вегенер | • | Самлак, цар ефіопів |
| Ліда Салмонова | • | Македа, донька Самлака |
| Дагні Зервайс | • | Феоніда, рабиня-гречанка |
| Даґні Сервес | • | Теоніс |
Прем'єра ред.
- Прем'єра фільму відбулася в Нью-Йорку (США) 22 лютого 1922 року; у Німеччині — 14 березня 1922.
- 17 вересня 2011 року у Німеччині відбулася прем'єра відновленої версії фільму. 18 жовтня цього ж року відновлена версія вийшла у США.
Реконструкція ред.
Довгий час існувала лише чорно-біла скорочена версія фільму. Роботи по реставрації цієї стрічки і пошуку бракуючих частин зайняли майже 10 років. Та все ж 600 з майже 3000 метрів плівки так і залишилися не знайденими. Але це не єдиний шматок, а окремі невеликі фрагменти по усьому фільму. При відновленні вони були заповнені написами пояснень і фотографіями. У 2011 році відбулася прем'єра відреставрованої версії в Новому Берлінському музеї з оркестром, який виконував музику Едуарда Кюннеке, написану спеціально для фільму у 1921 році. Одночасно ця відреставрована версія була показана телевізійним каналом ARTE[1].
Примітки ред.
- ↑ а б Restored Ernst Lubitsch film hits the big screen in Los Angeles. Los Angeles Times. 18 жовтня 2011. Архів оригіналу за 20 жовтня 2011. Процитовано 27.01.2015.
- ↑ З. Кракауер, 1977, с. 55-56.
Джерела ред.
- Зигфрид Кракауэр. Глава 4. Потрясение от свободы // От Калигари до Гитлера = From Caligari to Hitler. A Psychological History of the German Film. — М. : Искусство, 1977. — 320 с. — 10 000 прим.
Посилання ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Дружина фараона |
- Дружина фараона на сайті Filmportal.de(нім.)(англ.)