Древаль Олексій Вікторович
Олексі́й Ві́кторович Древа́ль (нар. 22 жовтня 1984, м. Кременчук Полтавська область — пом. 29 серпня 2014, с. Новокатеринівка) — старший солдат 93-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України, стрілець в/ч ППВ 2830, учасник російсько-української війни.
| Древаль Олексій Вікторович | ||
|---|---|---|
 Старший солдат | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
22 жовтня 1984 Кременчук | |
| Смерть |
29 серпня 2014 (29 років) Новокатеринівка | |
| Поховання | Кременчук | |
| Громадянство |
 Україна | |
| Військова служба | ||
| Приналежність |
Україна | |
| Вид ЗС |
 Сухопутні війська | |
| Рід військ |
 Механізовані війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Життєпис ред.
Народився 1984 року в місті Кременчук (Полтавська область). Закінчив загальноосвітню школу (нині колегіум) № 25, ВГТУ-7, працював пропарювальником на «Промсистемі». Пройшов строкову військову службу у ДПСУ, спочатку у Навчальному центрі ДПСУ (Оршанець), потім — в Одеські області. Серпнем 2004 року брав участь у військовому параді з нагоди Дня незалежності України. В АТО служив за контрактом з 31.07.2014.
У часі війни — доброволець, старший навідник, 93-тя окрема механізована бригада.
29 серпня 2014 р. в Іловайському «котлі»[1], під час бою, при обстрілі з мінометів і бронетехніки був поранений — пробита стегнова артерія. Друзі Олексія виносили його та самі потрапили під обстріл. Поранений О.Древаль стік кров'ю.
2 вересня 2014-го 88 тіл загиблих вояків привезено до запорізького моргу. Упізнаний побратимами та родиною. Похований в Кременчуці.[2]
Вдома лишилися дружина, двоє дітей, сестра.
Нагороди та вшанування пам'яті ред.
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни
- нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (4.6.2015, посмертно)[3].
- на будівлі колегіуму № 25, у якому навчався Олексій, 2015 року відкрито меморіальну дошку його честі[4][5].
- 23 червня 2015 року на фасаді будівлі ВПУ-7 біля головного входу була встановлена меморіальна дошка Олексію Древалю та Назаренко Дмитру.[6][7]
- в Кременчуці існує вулиця Олексія Древаля[8].
- Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 6, місце 29
- Вшановується 29 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[9]
Примітки ред.
- ↑ Під Іловайськом загинув 29-річний кременчужанин | kolo.poltava.ua. web.archive.org. 27 червня 2015. Архів оригіналу за 27 червня 2015. Процитовано 18 травня 2023.
- ↑ Древаль Олексій Вікторович.
- ↑ Про відзначення державними нагородами України. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 18 травня 2023.
- ↑ https://np.pl.ua/author/nikolaev (11 лютого 2015). У Кременчуці відкрили меморіальну дошку загиблому в АТО герою. Новини Полтавщини (укр.). Процитовано 18 травня 2023.
- ↑ Рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 16.01.2015 № 17 «Про увічнення пам'яті військовослужбовця Древаля Олексія Вікторовича в м. Кременчуці»
- ↑ У Кременчуці на честь подвигу Олексія Древаля та Дмитра Назаренка встановили меморіальну дошку. Архів оригіналу за 26 лютого 2022. Процитовано 18 травня 2023.
- ↑ Рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 16.06.2015 № 356 «Про увічнення пам'яті Древаля Олексія та Назаренка Дмитра в м. Кременчуці»
- ↑ Розпорядження міського голови "Про перейменування вулиць, провулків, тупиків, проїздів, парків і скверів м. Кременчука (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 1 березня 2016. Процитовано 2 березня 2016.
- ↑ Ранковий церемоніал вшанування загиблих героїв 29 серпня
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |