До добра і краси
фільм 1938 року
«До добра і краси» — перший західноукраїнський повнометражний фільм, що вийшов у 1938 році за сценарієм Романа Купчинського і Василя Софроніва (Левицького), режисер Юліан Дорош. Головні актори: Андрій Поліщук і Марічка Сафіян[1].
До добра і краси | |
|---|---|
| Жанр | Драма |
| Режисер | Юліан Дорош |
| Сценарист |
Роман Купчинський Василь Софронів |
| У головних ролях |
Андрій Поліщук Марічка Сафіян |
| Мова | польська |
| Країна |
 Друга Річ Посполита |
| Рік | 1938 |
Сюжет ред.
У фільмі показано цікавий і змістовний сюжет про хлопця, пограбованого і побитого батярами, який згодом з допомогою дівчини стає справжнім господарем. Дія фільму відбувається над Дністром, на тлі покутських традицій, ігрищ та забав.
Технічні дані ред.
- Замовником стрічки виступив Ревізійний союз українських кооперативів, тож вона мала агітувати за українську кооперацію, що якраз робила свої перші кроки.
- Зйомки проходили селі Семенівка на Городенківщині на голому ентузіазмі. Наприклад, оператор був і режисером, а на головні ролі запросили непрофесійних акторів — молодого соліста Львівського оперного театру Андрія Поліщука та учасницю аматорського колективу Марічку Сафіянівну. В епізодах виступала також студентка Вищого музичного інституту Оксана Радзівіл. Решту ролей грали селяни рідного села Дороша — Семенівки. Мешкала знімальна група в хаті батьків оператора-режисера.
- Не сприяла роботі над стрічкою погода — за сценарієм потрібно було відтворити всі чотири пори року, а зима 1936—1937-го років видалася безсніжною, наступне ж літо — дуже дощовим.
- Найважчими склалися умови для виконавця головної ролі, адже йому, за сценарієм, доводилося в мороз і заметіль подовгу лежати на снігу лише в сорочці.
- Гонорар за день зйомок становив лише п'ять злотих.
- Фільм показували в містечках і селах на теренах усієї Галичини. Для багатьох глядачів, особливо в селах, вона стала першим побаченим кінофільмом.
Про фільм ред.
|
Дошкульно відчувається в такій праці брак фахового помічного персоналу. Немає ще ні режисера, ні вишколених фільмових артистів. Та все ж таки я вірю, що й до цього дійдемо. Мусимо виплекати й придбати все. Ця фільма, припускаю, проломить леди недовір'я. Ширші кола громадянства заінтересуються рідною фільмою. Знайдуться капітали й можна буде розгорнутися на весь світ | 
|
|
|
Це дуже приємна праця. Для мене тим більше вона цікава, що це перша українська фільма. Я щиро тішуся, що мені пощастило брати в ній участь. Працюю з правдивим вдовіллям і сподіюся, що ці перші піонерські кроки у нашім фільмовім мистецтві не змарнуються, а створять підставу до вищого лету... |
|
— Андрій Поліщук | ||
Примітки ред.
- ↑ в шлюбі Лозинська, матір Аскольда Лозинського
Джерела ред.
- Дорош А. Захоплення, яке стало покликанням // Галицька брама. — 2002. — № 1—3. — С. 8—9.
- Коба А. Ю. Дорош — піонер української кінематографії в Галичині // Наук. записки Львівського істор. музею. — Вип. 4. — Ч. 2. — Львів : Логос, 1995. — С. 82—96.
- Полотнюк Я. Юліан Дорош (09.06.1909-20.07.1982) // Галицька брама. — 1996. — № 18. — С. 19.
- Полотнюк Я. Юліан Дорош — фотограф, зачинатель професійного національного кіно в Галичині // Галицька брама. — 1999. — № 9—10. — С. 26.
- Савельєв М. Кадри, що увіковічнили історію: Спогади про Юліана Дороша, фундатора галицької школи фотографій // Львівська газета. — 2002. — № 45. — 15 листопада. — С. 5.
Посилання ред.
- http://www.history.iv-fr.net/article.php?id=895 [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.]
- Перший галицький фільм[недоступне посилання з липня 2019]