Дорошенко Ярослав Юрійович
| Дорошенко Ярослав Юрійович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народився |
16 жовтня 1931 Тисменицький район, Івано-Франківська область | |||
| Помер |
20 березня 2007 (75 років) Івано-Франківськ, Україна | |||
| Діяльність | поет, журналіст | |||
| Мова творів | українська | |||
| Роки активності | 1957–2007 | |||
| Жанр | сонет | |||
| У шлюбі з | Дорошенко Ганна Степанівна | |||
| Премії | премії ім. Марійки Підгірянки, ім. Т. Мельничука | |||
|
| ||||
Ярослав Юрійович Дорошенко (нар. 16 жовтня 1931, с. Тязів, нині Тисменицький район, Івано-Франківська область — 20 березня 2007, Івано-Франківськ) — український поет, член НСПУ (1982—2007) і голова Івано-Франківської обласної організації СРПУ та НСПУ (1990—2003), член Спілки журналістів УРСР, державний службовець. Чоловік поетеси Ганни Дорошенко.
Біографічна довідка
ред.Народився в сім'ї селян. У 1950 році засуджений до позбавлення громадянських прав, повної конфіскації майна і 25 років виправних робіт як організатор і провідник молодіжної ОУН. Після смерті Сталіна звільнений, але реабілітований аж у 1992 році. У 1955 році повернувся з Воркути на Батьківщину й оселився в обласному центрі. В 1955—1967 працював на виробництві, 1957 року почав публікувати свої вірші в місцевій літературній пресі. 1968 року заочно закінчив Педагогічний інститут.
У 1967—1973 працював журналістом обласних газет, 1969 року вступив до Спілки журналістів УРСР. З 1974 по 1988 був службовцем в обласному управлінні кінофікації. З 1988 року долучився до розвитку обласного осередку Спілки письменників. Спершу як організатор діяльності Бюро пропаганди художньої літератури, а з 1990-го по 2003 очолював організацію (за що дістав прізвисько Гетьман). Член правління обласного об'єднання Всеукраїнського товариства імені Т. Шевченка «Просвіта».
У 2003-му році звільнився з посади в ІФОО НСПУ, але продовжив співпрацю в редакції спільного видання літераторів та обласної влади — журналі «Перевал». Також згадується його робота в журналі «Дзвіночок».
Відомий переважно завдяки майстерно складеним сонетам, проте згадується і як поет-пісняр, зокрема як автор слів неофіційного гімну Івано-Франківська Моє місто (або Мій Івано-Франківськ). За спогадами колег, Ярослав Дорошенко мав чудовий голос і сам залюбки співав. Лауреат місцевих премій ім. Марійки Підгірянки, ім. Тараса Мельничука та Всеукраїнської Аркадійської літературної премії[1]. Також нагороджений Почесною відзнакою Національної спілки письменників України, медаллю товариства «Просвіта» Будівничий України.
Помер 20 березня 2007.
У тому ж 2007 році була започаткована щорічна премія імені Ярослава Дорошенка, яку вручають найкращим авторам сонетів України. В рамках міської програми «Івано-Франківськ — місто героїв» 18 жовтня 2014 року очільники міста урочисто встановили анотаційну дошку біля будинку на вулиці Сніжній, де він мешкав[2]. Пам'ять про поета підтримує його дружина поетеса Ганна Дорошенко та широке коло колег і шанувальників творчості.
Літературна творчість
ред.Попри те, що перші публікації Ярослава Дорошенка з'явилися в 1957 році, іще 15 років минуло до виходу його першої збірки. Автор збірок «Зоряниця» (1972), «Живучість» (1979), «Жага» (1984; усі — Ужгород).
Всі пізніші книги Дорошенка виходили в Коломиї. У 1994 опублікував вінок сонетів «Весла часу» (1994). Збірка вибраних сонетів «Сонце у сльозині» вийшла у 1996 році, збірка вибраних творів «Дерев собори золоті» — у 2001-му. Також складав вірші для дітей, збірка «Веселятка» опублікована в 2005-му році.
За оцінкою Т. Ю. Салиги, «ліричний герой поезій Дорошенка одухотворений природою, романтично розкриває її красу. Сонетна палітра приваблює багатогранністю та щирістю емоцій, почувань, вражень.»
Джерела
ред.- Стаття «Ярослав Дорошенко» [Архівовано 3 червня 2022 у Wayback Machine.] на порталі «Івано-Франківськ — місто героїв»
- ДОРОШЕ́НКО Ярослав Юрійович [Архівовано 7 квітня 2017 у Wayback Machine.]. Енциклопедія Сучасної України
- Помер письменник Ярослав Дорошенко [Архівовано 6 квітня 2017 у Wayback Machine.]
Примітки
ред.- ↑ Вечір пам'яті Ярослава Дорошенка. www.lib.if.ua. Архів оригіналу за 6 квітня 2017. Процитовано 6 квітня 2017.
- ↑ Автору гімну Івано-Франківська відкрили анотаційну дошку (ФОТО). Galka.if.ua Новини Івано-Франківська (укр.). Архів оригіналу за 6 квітня 2017. Процитовано 6 квітня 2017.