Дорошенко Петро Омелянович
Петро́ Омеля́нович Дороше́нко (нар. 1907, станиця Мечетинська Ростовського округу, Область Війська Донського — 6 травня 1982) — український радянський і партійний діяч. Кандидат у члени ЦК КПУ в 1952—1954 р. Член ЦК КПУ в 1954—1956 і 1960—1971 роках. Член Центральної Ревізійної Комісії КПРС у 1956—1961 роках. Депутат Верховної Ради Української РСР 3-го скликання. Депутат Верховної Ради СРСР 5—7-го скликань.
Петро Омелянович Дорошенко | |
---|---|
1-й секретар Вінницького обкому КПУ | |
березень 1954 — 1955 | |
1-й секретар Чернігівського обкому КПУ | |
10 вересня 1959 — 10 жовтня 1963 | |
1-й секретар Кіровоградського обкому КПУ | |
1964 — 1965 | |
Попередник | Кириченко Микола Карпович |
Наступник | Кириченко Микола Карпович |
Міністр сільського господарства Української РСР | |
квітень 1965 — січень 1971 | |
Народився | 1907 Мечетинська, Зерноградський район, Ростовська область, СРСР |
Помер | 6 травня 1982 |
Відомий як | політик |
Громадянство | СРСР |
Політична партія | Компартія України |
Професія | агроном |
Нагороди | |
Біографія
ред.Народився наприкінці червня 1907 року в станиці Мечетинській Ростовського округу, Область Війська Донського в селянській родині. Українець.
У 1927 році закінчив сільськогосподарський технікум за спеціальністю агроном.
З 1927 року — помічник дільничного агронома, головний агроном радгоспу у Воронезькій області, завуч, директор Північно-Кавказького технікуму.
У 1930—1935 роках навчався в Азово-Чорноморському сільськогосподарському інституті.
У 1935—1937 роках працював старшим агрономом Новосергіївського зернорадгоспу Ростовської області.
У 1937—1940 роках — завідувач навчальної частини, директор Шамовського сільськогосподарського технікуму в Кіровоградській області. Член ВКП(б) з 1939 року.
У 1940—1941 роках — начальник Кіровоградського обласного земельного відділу.
У січні 1942—1945 роках — командир взводу у внутрішніх військах НКВС в Таджикистані.
У 1945—1946 роках — на партійній роботі. У 1946 — лютому 1949 року — завідувач сільськогосподарського відділу Кіровоградського обласного комітету КП(б)У.
У лютому 1949 — квітні 1950 року — секретар Кіровоградського обласного комітету КП(б)У.
У квітні 1950 — квітні 1954 року — завідувач сільськогосподарського відділу ЦК КП(б)У.
6 квітня 1954 — 22 серпня 1955 року — 1-й секретар Вінницького обласного комітету КПУ.
У 1955 — липні 1959 року — завідувач сільськогосподарського відділу ЦК КПРС по союзних республіках.
10 вересня 1959 — 10 січня 1963 — 1-й секретар Чернігівського обласного комітету КПУ.
14 січня 1963 — 4 грудня 1964 року — 1-й секретар Одеського сільського обласного комітету КПУ.
14 грудня 1964 — 20 березня 1965 року — 1-й секретар Кіровоградського обласного комітету КПУ.
16 березня 1965 — 2 лютого 1971 року — міністр сільського господарства Української РСР.
З 1971 року — персональний пенсіонер союзного значення.
Нагороди
ред.- Орден Леніна (22.03.1966)
- Орден Жовтневої Революції
- Орден Дружби народів (28.06.1977)
- Орден Трудового Червоного Прапора
- Орден «Знак Пошани»
- сім медалей
Примітки
ред.Література
ред.- Студенова Л. Чернігівські князі, полковники, губернатор. — Чернігов, 1998.
- Лозицький В. С. Політбюро ЦК Компартії України: історія, особи, стосунки (1918 — 1991). — Київ : Генеза, 2005є
Посилання
ред.- [1] [Архівовано 16 листопада 2011 у Wayback Machine.]