Дорджи Янгкі
Дорджі Янкі (англ. Dorji Yangki) — одна з перших архітекторок Бутану.[1] Колишня головна архітекторка та голова відділу охорони пам'яток Бутану.[2]
| Дорджи Янгкі | |
|---|---|
| Народження | 20 століття |
| Країна (підданство) |
 Бутан |
| Діяльність | архітекторка |
Вивчала архітектуру в університеті Дікін у Мельбурні, Австралія, пізніше навчалася в Англії, Норвегії та Японії.
З 2008 по 2009 рр. стипендіатка Loeb[3] у Гарвардській вищій школі дизайну. Також вона закінчила магістратуру в історичних будівлях у Британському університеті Йорка.
Янкі працювала понад 15 років головною архітекторкою та керівницею Департаменту охорони пам'яток спадщини в Міністерстві внутрішніх справ та культури в Бутані.[2] Однією з її ключових ініціатив було включення традиційних (місцевих) архітектурних концепцій та майстерності в нову архітектуру будівництва Бутану.[4] У Королівському університеті Бутану Дорджі Янкі допомагала і була однією з ключових радників у підготовці першого курсу архітектури в Бутані.
Дорджі Янкі є першою обраною жінкою-президентом Бутанського інституту архітекторів (BIA) та першою жінкою-головою SAARCH (Південноазіатська асоціація регіональної співпраці архітекторів).[2]
З моменту закінчення університету в 1996 році вона є першою місцевою архітекторкою в Бутані, котра професійно займалася збереженням пам'ятників та спадщини. Вона відповідає за реставраційні роботи у відомому монастирі Такцанг-лакханг (гніздо тигриці), музеї народної спадщини, та Сімтоха-Дзонг, серед багатьох інших[5]. Янкі також відповідає за дизайнерські роботи в галереї Національного музею, офісах Королівської академії виконавських мистецтв у Тхімпху[2], Національній бібліотеці Бутану. Національна бібліотека Бутану була спроєктована першою кліматично контрольованою будівлею в Бутані.
Вона доклалася й до оновлення меморіального чортену в Тхімпху, монастиря Деченфуг і фортеці Тронгса-дзонг. Янгкі допомагала куратору в розробці перших виставок про культуру Бутану, що проводились за межами Бутану в Національних музеях в Делі та Колката.
Як жителька країни, що дотримується принципу «GNH» або «Валового національного щастя», Янкі виступає за стійке біофільне проєктування, яке з'єднує людей з природою та допомагає ініціювати щастя серед людей.
Вона відповідає за сприяння Міністерству робіт і населених пунктів Бутану встановити перші Настанови по впровадженню «зелених будинків» в Бутані [Архівовано 24 вересня 2020 у Wayback Machine.] в 2013 р. Дорджі Янгкі також грає важливу роль в провідних розробках у настановах Бутанської архітектури [Архівовано 24 квітня 2021 у Wayback Machine.] 2014 р, щодо проектування нових будівель та міст у Бутані.
«В даний час я також працюю над книгою про народну архітектуру Бутану і намагаюся працювати над здобуттям ступеня кандидата наук у галузі сталого проєктування та планування.» — Дорджі Янкі на інтерв'ю KCD Productions [Архівовано 27 жовтня 2020 у Wayback Machine.][4].
Примітки ред.
- ↑ Volume 39 – Number 1 | Orientations (амер.). Архів оригіналу за 27 жовтня 2020. Процитовано 15 березня 2021.
- ↑ а б в г Dorji Yangki. TEDxBeaconStreet. Процитовано 15 березня 2021.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ GSD names Loeb Fellows for 2008-09. Harvard Gazette (амер.). 18 вересня 2008. Архів оригіналу за 28 лютого 2021. Процитовано 15 березня 2021.
- ↑ а б Woman in the spotlight. Архів оригіналу за 27 жовтня 2020. Процитовано 19 березня 2021.
- ↑ Bartholomew, Terese Tse; Johnston, John; Honolulu Academy of Arts (2008). The dragon's gift: the sacred arts of Bhutan (English) . Chicago: Serindia Publications. ISBN 978-1-932476-35-4. OCLC 1011820995. Архів оригіналу за 26 грудня 2019. Процитовано 19 березня 2021.