Вікіпедія

Договір про заборону ядерної зброї

До́гові́р про заборо́ну я́дерної збро́ї — це міжнародна угода, яка забороняє розробку, випробування, зберігання, придбання, транспортування та використання ядерної зброї. Договір був прийнятий 7 липня 2017 року в штаб-квартирі ООН в Нью-Йорку. Договір набуде чинності після того, як його ратифікують 50 держав.

Договір про заборону ядерної зброї

     Держави-учасниці     Підписано, але не ратифіковано     Не підписанти
ТипБагатостороння угода[en]
Підписано7 липня 2017
МісцеНью-Йорк, США
Чинність22 січня 2021
Підписанти94 держави[1]
Сторони73 держав[1]
ЗберігаєтьсяСекретаріат ООН (секція договорів)[2]
Статусчинний
Моваанглійська, арабська, іспанська, китайська, російська, французька
Сайтhttps://treaties.un.org/Pages/ViewDetails.aspx?src=TREATY&mtdsg_no=XXVI-9&chapter=26&clang=_en, https://treaties.un.org/Pages/ViewDetails.aspx?src=TREATY&mtdsg_no=XXVI-9&chapter=26&clang=_fr
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Ухвала угоди

ред.

Генеральний секретар ООН привітав ухвалення нового договору, зазначивши, що цей документ є першим за останні 20 років юридично обов'язковим інструментом з питань ядерного роззброєння.

  Кожна держава-учасник зобов'язується ніколи і за жодних обставин не розробляти, не випробовувати, не виробляти, не виготовляти, не купувати, не мати у власності та не накопичувати ядерну зброю або інші ядерні вибухові пристрої.  

— Первая статья договора

23 грудня 2016 року Генеральна асамблея ООН прийняла резолюцію з переговорним мандатом договору[3] і постановила скликати Конференцію ООН для узгодження юридично зобов'язуючого документа про заборону ядерної зброї, який би привів до повної її ліквідації. Перший раунд переговорів відбувся в Нью-Йорку з 27 по 31 березня, другий з 15 червня по 7 липня 2017[4]. На першій конференції взяли участь 132, на другий — 124 з 193 держав-членів ООН[5].

Всього було проведено 20 пленарних засідань. На останньому з них 7 липня текст розробленого юридично зобов'язуючого документа про заборону ядерної зброї був винесений на голосування. Його підтримали 122 держави, Нідерланди проголосували проти і Сінгапур утримався. Багато держав не брали ніякої участі в роботі Конференції (у тому числі всі 9 країн «Ядерного клубу»: США, Росія, КНР, Велика Британія, Франція, Індія, Пакистан, КНДР, Ізраїль).[6]

Генеральний секретар ООН призначений депозитарієм нового договору. У прикінцевих положеннях угоди йдеться, що він буде відкритий для підписання 20 вересня 2017 року. Договір вступає в силу через 90 днів після здачі на зберігання п'ятдесятої ратифікаційної грамоти або документа про прийняття, затвердження або приєднання.

Галерея

ред.
  •  
    Обговорення ідеї договору про заборону ядерної зброї в Женеві в травні 2016.
  •  
    Глобальне парламентська звернення на підтримку договору про заборону ядерної зброї, підписане 838 парламентарями в 42 країнах.

Сприйняття

ред.

Критика

ред.

Договір був досить критично сприйнятий США і НАТО, а також союзниками США. Так, Міхаель Рюле, співробітник НАТО заявив, що формула безпеки НАТО більш ефективна, ніж цей договір.[7] Представники США, Франції та Великої Британії заявили, що угода «ігнорує реальність міжнародного середовища безпеки», а тому вони не будуть її підписувати. Тим не менш, при підписанні будапештського меморандуму з Україною, вони не бачили ніякого ігнорування реальності.[8]

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б Управління ООН з питань роззброєння (7 липня 2017). "Disarmament Treaties Database: Treaty on the Prohibition of Nuclear Weapons". treaties.unoda.org (англ.). Нью-Йорк. Процитовано 25 вересня 2024.
  2. ↑ Treaty on the Prohibition of Nuclear Weapons (англ.). Збірник договорів ООН. Процитовано 10 вересня 2024.
  3. ↑ Генеральная Ассамблея ООН одобрила историческую резолюцию. ICAN. 23 грудня 2016. Архів оригіналу за 10 вересня 2019. Процитовано 14 липня 2017.
  4. ↑ Taking forward multilateral nuclear disarmament negotiations. — 2016. — 14 October. — Дата звернення: 14.07.2017.
  5. ↑ United Nations Conference to Negotiate a Legally Binding Instrument to Prohibit Nuclear Weapons, Leading Towards their Total Elimination. ООН. Архів оригіналу за 22 липня 2017. Процитовано 14 липня 2017.
  6. ↑ Договор о запрещении ядерного оружия утвержден в ООН без участия РФ и США [Архівовано 8 липня 2017 у Wayback Machine.], 7.07.17, censor.net.ua
  7. ↑ Рюле, Міхаель. Договір про заборону ядерної зброї: причини для скептицизму. Управління нових викликів безпеці НАТО, переклад Ліга. Архів оригіналу за 15 червня 2017. Процитовано 16 липня 2017.
  8. ↑ В ООН схвалили договір про заборону ядерної зброї: цікаві деталі. Архів оригіналу за 14 липня 2017. Процитовано 16 липня 2017.

Посилання

ред.
  1. ↑ Definition of key terms used in the UN Treaty Collection (англ.). Збірник договорів ООН. Процитовано 2024-06-31.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Договір_про_заборону_ядерної_зброї&oldid=43570330