Відкрити головне меню

Микола Федорович Доброхотов (22 травня 1879 — 6 жовтня 1938) — радянський політичний діяч.

Доброхотов Микола Федорович
Dobrohotov.jpg
Народився 22 травня 1879(1879-05-22)
Даниловський повіт, Ярославська губернія, Російська імперія
Помер 6 жовтня 1938(1938-10-06) (59 років)
Ярославський район, Ярославська область, Російська РФСР, СРСР
Поховання Ярославська область
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Діяльність державний діяч
Військове звання рядовий
Партія Російська соціал-демократична робітнича партія

БіографіяРедагувати

Народився 22 травня 1879 року в селі Рождествено Ярославської губернії в родині сільського священика. Закінчив Ярославську духовну семінарію. Працював учителем в Спас-Кіпріановській школі В'ятської волості. Активно вів антиурядову пропаганду серед селян, що призвело до доносу і звільненню, після чого в 1905 році був переведений в Заозерську школу Угличського повіту. В 1906 році вступив в РСДРП (більшовик). З 1910 по 1913 працював учителем в Пермській губернії. З 1915 проходив службу в армії в Ярославлі рядовим 211-го запасного піхотного полку. Після Лютневої революції почав активну політичну діяльність, став впливовим депутатом в Ярославській раді солдатських депутатів. В травні 1917 року очолив губернське бюро совєтов. В серпні увійшов до складу міського комітету по охороні революції, який розпустив офіцерські організації, розформував ударні батальйони, змістив начальника гарнізону. У вересні 1917 року як представник від Ярославля був присутній на нараді ЦК партії більшовиків, на якій розглядалося питання про перехід влади в руки совєтов. В жовтні 1917 року знаходився в Петрограді, брав участь в роботі II Всеросійського з'їзду совєтов. 04.11.1917 обраний головою виконкому Ярославського міського совєта. Одночасно з 10 листопада став тимчасовим комісаром гарнізону. В лютому 1918 на засіданні об'єднаного з'їзду совєтов губернії був обраний головою губернського виконкому. За декілька днів до початку антибільшовицького повстання в Ярославлі був звільнений з посади. У вересні 1918 року очолив Тутаєвський повітовий комітет партії і став членом виконкому повітового совєта. Делегат VIII з'їзду партії. В березні 1919 року був викликаний в розпорядження ЦК ВКП(б). З липня 1919 працював в Ярославлі як представник ЦК з широкими повноваженнями в зв'язку з численними повстаннями селян губернії.

За рішенням ЦК був направлений в Україну. Очолив Херсонський виконком, займався створенням укріпрайону для попередження прориву білогвардійців Врангеля на правий берег Дніпра. Член ЦК Компартії України. З 1924 по 1925 Народний комісар праці Української РСР і одночасно очолював центральну комісію по боротьбі з безробіттям. Член Всеукраїнського центрального виконавчого комітету ВУЦВК.

З 12.05.1924 Голова Правління Центрального Союзу картопляної кооперації «Союзкартопля». У 1929 захворів на туберкульоз і по інвалідності вийшов на пенсію. Жив в селі Верхній Починок Березняківського сільсовєта Данилівського повіту. Брав участь в організації колгоспу «Зоря», добився закриття церкви і створення механізованого млина. Збирав матеріали про придушення Ярославського антибільшовицького повстання для редакції «Історії громадянської війни». Заарештований в 1938 році. 06 жовтня 1938 року страчений за вироком Військової колегії Верховного Суду СРСР.

ПосиланняРедагувати