Вікіпедія

Дмитрик Володимир Андрійович

Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення.
Ця стаття містить перелік посилань, але походження тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну відсутність внутрішньотекстових джерел-виносок. Будь ласка, допоможіть поліпшити цю статтю, перетворивши джерела з переліку посилань на джерела-виноски у самому тексті статті. (березень 2018)

Володимир Андрійович Дмитрик (1 січня 1952, с. Тернавка Ізяславського району на Хмельниччині — 5 травня 2018) — подільський поет, прозаїк, журналіст, літературознавець; відповідальний секретар Хмельницької обласної організації Національної спілки журналістів України.

Дмитрик Володимир Андрійович
Народився 1 січня 1952(1952-01-01)
Тернавка, Ізяславський район, Кам'янець-Подільська область, Українська РСР, СРСР
Помер 5 травня 2018(2018-05-05)[1] (66 років)
Діяльність поет, прозаїк, журналіст, літературознавець
Знання мов українська, російська

Біографічні відомості ред.

Народився 1 січня 1952 року в с. Тернавка Ізяславського району на Хмельниччині в сім'ї лікаря. Дитячі роки пройшли в містах Криму, Івано-Франківської, Тернопільської, Черкаської областей — за місцем роботи батька. У 1969 році закінчив Старокостянтинівську середню школу № 2 і в тому ж році вступив на факультет культурно-освітньої роботи Харківського державного інституту культури (нині Академія культури). У студентські роки був членом Центральної літературної студії ім. П.Тичини Спілки письменників України (м. Харків), працював статистом в Українському державному академічному театрі ім. Т. Г. Шевченка. В інституті брав активну участь в роботі наукового студентського товариства. На ХХІІ обласній науковій студентській конференції (1970 рік) виступив з науковою розвідкою «Острозька Академія та її місце в історії української національної культури XVI ст.» (рецензент — доктор історичних наук М. С. Павлюк). В цей час зібрав цінні матеріали про перебування в м. Старокостянтинові на службі у князя К. В. Острозького першодрукаря Івана Федорова. У інституті був редактором стіннівки курсу, стінної газети факультету «КПР», на третьому курсі — обраний заступником редактора загальноінститутської газети «Культура». В 1973 році, після закінчення інституту, направлений в розпорядження Одеського обласного управління культури і працював директором Ширяєвського районного будинку культури. Згодом повернувся на Поділля. Працював методистом з репертуару Хмельницького обласного Будинку народної творчості. Дійсну військову службу проходив у Донецьку. У 1976 році був призначений старшим інспектором управління культури Хмельницького облвиконкому. 1984-1991 рр. — старший методист Хмельницького обласного клубу-лабораторії кінолюбителів. Брав участь у створенні десятків кінофільмів, які були відзначені на Всесоюзних та республіканських фестивалях кінотворчості в Ташкенті, Свердловську, Суздалі, Дніпропетровську. Ряд короткометражних кінострічок з історії та краєзнавства Поділля («Пилявська битва», «Садиба Самчики» та інші), які були створені за його сценарієм, придбані Хмельницьким обласним краєзнавчим музеєм і знаходяться в його фондах, а фільм про Шепетівське підпілля в роки Великої Вітчизняної війни (в співавторстві з В.Павловичем) — в Шепетівській середній школі ім. Валі Котика. З 1991 року — на творчій роботі. Помер 5 травня 2018 року.

Творчість ред.

В періодичних виданнях друкується з 1971 року. Автор понад трьохсот газетних та журнальних публікацій в республіканській, обласній (Дніпропетровщина, Харківщина, Одещина, Хмельниччина), пресі, періодичній пресі колишнього Союзу. Виступає в різних жанрах публіцистики, в основному як мистецтвознавець, літературний критик та есеїст. З 1998 р. співпрацює з міжнародним журналом «Склянка часу*Zeitglas», видається в Каневі. Перекладався українською та німецькою мовами.

Окремі видання ред.

  • «Ученик Садовника» (поезії, 1998);
  • «Книга» (рассказ, 1998);
  • «Книга» (оповідання, 1999);
  • «Иду по Проскуровской» (поезії, 2000);
  • «Прообраз» (статті, нариси, інтерв'ю, 2002);
  • «Время верлибра» (поезії, 2006);
  • «Человек, я целую имя твое» (поезії, оповідання, 2013).

Участь у колективних виданнях та редагування ред.

  • альманах «Творче Поділля» (1993, 1998, 2003 рр.) / упорядник;
  • книга «Великий Терор на Хмельниччині» (Літературна спілка «Поділля», 1997; НВП «Евріка» ТОВ, 2004) / один з упорядників і авторів, член редколегії;
  • збірки «Поезія — 1997» (м. Сімферополь), три випуски / упорядник;
  • антологія сучасної подільської поезії «Безсоння вишень» (2000), «Осик осінній сон» (2001) / член редколегії;
  • довідник «Хмельницький в іменах. Прозаїки, поети, журналісти» (2006) / упорядник;
  • антологія поезій про місто Хмельницький «Плоскирів — Проскурів — Хмельницький» (2006, 2007) / член редколегії;
  • науково-документальне видання «Реабілітовані історією». Хмельницька область. Книга перша. (2008) / один з авторів;
  • довідник «Хмельницький в іменах. Митці.» (2010) / один з упорядників.

Громадська діяльність ред.

  • Член Проводу Хмельницької обласної організації Народного Руху України, 1993-1994.
  • Член Хмельницької міської літературної спілки «Поділля», 1993-2006.
  • Голова правління Хмельницької міської літературної спілки «Поділля», 1997-2006.
  • Виконувач обов'язків редактора Хмельницької газети «Літературна громада», 1999-2006.
  • Член Національної спілки журналістів України, з 2000 р.
  • Відповідальний секретар Хмельницької обласної організації Національної спілки журналістів України, з 2007 р.

Відзнаки та нагороди ред.

  • Почесна грамота Міністерства культури УРСР (1980);
  • «Відмінник клубної роботи» Міністерства культури СРСР (1982);
  • Почесна грамота секретаріату НСЖУ (2007, 2016);
  • Лауреат Хмельницької міської премії ім. Богдана Хмельницького у галузі історико-краєзнавчих досліджень, збереження культурної спадщини (2007);
  • «Золота медаль української журналістики» (2009, посвідчення 101);
  • «Почесний знак НСЖУ» (2011).

Джерела ред.

  1. Апальков А. Пространство между строчек // Склянка часу (Zeitglas). — 2002. — № 23-24. — С. 171—175; 184.
  2. Володимиру Дмитрику — 65! // Поділ. вісті. — 2017. — 5 січ. — С.5.
  3. Володимир Дмитрик: поет, журналіст // Хмельницький в іменах: прозаїки, поети, журналісти: довідник. — Хмельницький, 2006. — С.48.
  4. Дмитрик Володимир Андрійович — лауреат міської премії імені Б.Хмельницького за 2007 рік у галузі історико-краєзнавчих досліджень, збереження культурної спадщини // Лауреати міської премії імені Богдана Хмельницького у галузі історії, культури і мистецтва (1994—2013 роки): біобібліогр. довід. до 20-річчя з часу заснування премії. — Хмельницький, 2014. — С.72.
  5. Кульбовський М. Сто сім поетів під сяйвом соняха // Кульбовський М. З подільського кореня. — Хмельницький, 2004. — Кн. 3. — С.35-38.
  6. «Ученик Садовника» // Літературна Україна. — 1998. — 29 жовтня. — С.5.
  7. Шандорська Л. Останній із дворянського роду // Подільський кур'єр. — 2002. — 31 січня. — С.10.

Примітки ред.

  1. ↑ а б http://detector.media/community/article/137256/2018-05-07-pomer-khmelnitskii-zhurnalist-i-poet-volodimir-dmitrik/


  Це незавершена стаття про поета або поетесу.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Дмитрик_Володимир_Андрійович&oldid=38178017