Дзьобак індійський
| Дзьобак індійський | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
_in_Hyderabad_W_IMG_7547.jpg) Самець індійського дзьобака
.jpg) Самиця індійського дзьобака
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Chrysocolaptes festivus (Boddaert, 1783) | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Picus festivus | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Дзьоба́к індійський[2] (Chrysocolaptes festivus) — вид дятлоподібних птахів родини дятлових (Picidae). Мешкає в Південній Азії.
Опис ред.
Довжина птаха становить 29 см, вага 213 г. Верхня частина спини біла, решта верхньої частини тіла контрастно чорна, хвіст чорний. Крила золотисто-жовті. Нижня частина тіла біла, поцяткована чорними плямами або смугами. Над очима широкі білі «брови», під дзьобом білі «вуса», через очі ідуть широкі чорні смуги. У самців верхня частина голови і чуб яскраво-червоні, у самиць жовті. Очі червонуваті, дзьоб чорнуватий, лапи зеленувато-сірі.
Таксономія ред.
Індійський дзьобак був описаний французьким натуралістом Жоржем-Луї Леклерком де Бюффоном в 1779 році в праці «Histoire Naturelle des Oiseaux» за зразком з Гоа[3][4]. Науково вид був описаний в 1783 році, коли голландський натураліст Пітер Боддерт класифікував його під назвою 'Picus festivus у своїй праці «Planches Enluminées»[5]. Згодом індійського дзьобака перевели до роду Султанський дзьобак (Chrysocolaptes), введеного англійським зоологом Едвардом Блітом у 1843 році[6].
Підвиди ред.
Виділяють два підвиди:[7]
Поширення і екологія ред.
Індійські дзьобаки мешкають в Індії, Непалі та на Шрі-Ланці. Вони живуть у сухих тропічних лісах, рідколіссях і чагарникових заростях, на плантаціях. Зустрічаються поодинці або парами, на висоті до 1000 м над рівнем моря. Живляться мурахами і личинками комах, яких шукають у нижньому ярусі лісу на стовбурах дерев, іноді також плодами. Сезон розмноження триває з листопада по березень, на Шрі-Ланці також у серпні й вересні. Гніздяться в дуплах дерев, на висоті від 2 до 7 м над землею. У кладці 1, іноді 2—3 яйця. Будують дупло, насиджують яйця і доглядають за пташенятами і самиці, і самці.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Chrysocolaptes festivus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 14 вересня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Buffon, Georges-Louis Leclerc de (1780). Le pic vert de Goa. Histoire Naturelle des Oiseaux (фр.). Т. 13. Paris: De L'Imprimerie Royale. с. 31—32.
- ↑ Buffon, Georges-Louis Leclerc de; Martinet, François-Nicolas; Daubenton, Edme-Louis; Daubenton, Louis-Jean-Marie (1765–1783). Pic verd, de Goa. Planches Enluminées D'Histoire Naturelle. Т. 7. Paris: De L'Imprimerie Royale. Plate 696.
- ↑ Boddaert, Pieter (1783). Table des planches enluminéez d'histoire naturelle de M. D'Aubenton : avec les denominations de M.M. de Buffon, Brisson, Edwards, Linnaeus et Latham, precedé d'une notice des principaux ouvrages zoologiques enluminés (фр.). Utrecht. с. 43, Number 696.
- ↑ Blyth, Edward (1843). Mr Blyth's monthly report for the December meeting, 1842, with addenda subsequently appended. Journal of the Asiatic Society of Bengal. 12 Part 2 (143): 925–1011 [1004].
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Woodpeckers. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 14 вересня 2022.
Джерела ред.
- Hans Winkler, David A. Christie and David Nurney: Woodpeckers. A Guide to the Woodpeckers, Piculets and Wrynecks of the World. Pica Press, Robertsbridge 1995, ISBN 0-395-72043-5, S. 70–71, 226—227.
- Grimmett, Richard; Inskipp, Carol & Inskipp, Tim (1999): Birds of India, Pakistan, Nepal, Bangladesh, Bhutan, Sri Lanka, and the Maldives. Princeton University Press, Princeton, N.J.. ISBN 0-691-04910-6
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |