Дзьобак чорногузий
| Дзьобак чорногузий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Dinopium benghalense (Linnaeus, 1758) | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Picus benghalensis Brachypternus benghalensis | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Дзьоба́к чорногузий[2] (Dinopium benghalense) — вид дятлоподібних птахів родини дятлових (Picidae). Мешкає на Індійському субконтиненті[3][4].
Опис
ред.
Довжина птаха становить 26-29 см, вага 86-133 г. У самців номінативного підвиду потилиця і верхня частина спини чорні, середина спини і плечі яскраво-золотисто-жовті, нижня частина спини і надхвістя чорні, хвіст чорний. Верхні покривні пера крил переважно золотисто-оливкові, внутрішні опахала першорядних покривних пер по центру поцятковані білою смугою, зовнішні опахала другорядних і третьорядних покривних пер чорні з трикутними білими плямами. Махові пера бурувато-чорні, другорядні махові пера мають золотисто-оливкові зовншні опахала, першорядні махові пера і внутрішні опахала другорядних махових пер поцятковані білими плямками. Нижня частина тіла переважно біла, пера на грудях мають широкі чорні краї і кінчики, на боках вони більш вузкі або відсутні, на животі вони менш виражені. Нижня сторона крил коричнева, нижні покривні пера крил білі, поцятковані чорними смужками. Нижні покривні пера хвоста чорнувато-коричневі.
Лоб і тім'я чорні, пера на них мають червоні кінчики, на тімені є характерний червоний чуб. Від верхнього краю очей до потилиці ідуть широкі білі "брови", від заднього краю очей до скронь ідуть широкі чорні смуги. Від основи дзьоба через щоки до шиї і верхньої частини грудей ідуть білі смуги. Підборіддя і горло чорні, щоки поцятковані дрібними білими плямками. Райдужки червонувато-карі або червоні, навколо очей зелені кільця. Дзьоб відносно довгий, вузький біля основи, загострений, чорнуватий або сірувато-чорний, іноді з роговим відтінком. Лапи зеленувато-сірі. Спостерігалися випадки лейкізму[5].
У самиць лоб і передня частина тімені чорні, поцятковані дрібними білими плямками, задня частина тімені і чуб у них червоні, як у самців.
У представників підвиду D. b. dilutum спина і верхні покривні пера крил блідіші, ніж у номінативного підвиду, золотисто-жовті, нижня частина тіла у них більш біла. У представників підвиду D. b. puncticolle спина і верхні покривні пера кил більш золотисто-жовті, горло поцятковане білими плямками, живіт має кремово-охристий відтінок. У представників підвиду D. b. jaffnense надхвістя і верхні покривні пера крил мають помітний оливковий відтінок, а білі плями на зовнішніх опахалах покривних пер у них менші або відсутні.
Таксономія
ред.Чорногузий дзьобак був науково описаний шведським натуралістом Карлом Ліннеєм у десятому виданні його праці «Systema Naturae» під біномінальною назвою Picus benghalensis[6]. При описі виду Лінней опирався на більш ранні описи, зроблені двома англійськими натуралістами: Елєазаром Альбіном[en] у 1738 році, в праці «A Natural History of Birds» і Джорджем Едвардсом у 1751 році, в праці «A Natural History of Uncommon Birds»[7][8]. Пізніше чорногузий дзьобак був переведений до роду Дзьобак (Dinopium), введеного французьким науковцем Константином Самюелем Рафінеском у 1814 році[9].
Підвиди
ред.Виділяють п'ять підвидів:[10]
- D. b. benghalense (Linnaeus, 1758) — від північної Індії до Ассама і південно-західної М'янми;
- D. b. dilutum (Blyth, 1852) — Пакистан і північний захід Індії;
- D. b. tehminae (Whistler & Kinnear, 1934) — Західні Гати (південний захід Індії);
- D. b. puncticolle (Malherbe, 1845) — центр і південь Індії (за винятком Західних Гат);
- D. b. jaffnense (Whistler, 1944) — північ Шрі-Ланки.
Карміновий дзьобак раніше вважався підвидом чорногузого дзьобака, однак був визнаний окремим видом[11].
Поширення і екологія
ред.Чорногузі дзьобаки мешкають в Пакистані, Індії, Непалі, Бутані, М'янмі, Бангладеш і на Шрі-Ланці. Вони живуть у вологих і сухих тропічних лісах, на узліссях, в пальмових гаях, на плантаціях, в парках і садах. Уникають густих тропічних лісів. В Індії птахи зустрічаються на висоті до 1700 м над рівнем моря, в М'янмі на висоті до 915 м над рівнем моря.
Золотоспинні дзьобаки зустрічаються парами або невеликими зграйками, іноді приєднуються до змішаних зграй птахів[12]. Вони живляться переважно мурахами Camponotus і Meranoplus, їх личинками і лялечками, а також гусінню, довгоносиками, іншими жуками, павуками та іншими безхребетними, іноді також плодами і нектаром[13][14]. Птахи шукають їжу в усіх ярусах лісу, а також на землі. Гніздування відбувається переважно у березні-квітні, південні популяції також повторно розмножуються у липні-серпні. Птахи гніздяться і дуплах дерев, на висоті від 3 до 6 м над землею і вище, вхід в дупло має діаметр 8 см. В кладці 2-3 білих яйця[15][16]. Інкубаційний період триває 17-19 днів, насиджують і доглядають за пташенятами і самиці, і самці. Пташенята покидають гніздо через 3 тижні після вилуплення.
Примітки
ред.- ↑ BirdLife International (2016). Dinopium benghalense: інформація на сайті МСОП (версія 2022.2) (англ.) 15 лютого 2023
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Ali S, Ripley SD (1983). Handbook of the Birds of India and Pakistan. Volume 4 (вид. 2nd). New Delhi: Oxford University Press. с. 196—201.
- ↑ Rasmussen, Pamela C.; Anderton, John C. (2012). Birds of South Asia. The Ripley Guide. Т. 2: Attributes and Status (вид. 2nd). Washington D.C. and Barcelona: Smithsonian National Museum of Natural History and Lynx Edicions. с. 289. ISBN 978-84-96553-87-3.
- ↑ Khacher, Lavkumar (1989). An interesting colour phase of the Lesser Goldenbacked Woodpecker (Dinopium benghalense). J. Bombay Nat. Hist. Soc. 86 (1): 97.
- ↑ Linnaeus, Carl (1758). Systema Naturae per regna tria naturae, secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis, synonymis, locis (лат.). Т. 1 (вид. 10th). Holmiae (Stockholm): Laurentii Salvii. с. 113.
- ↑ Albin, Eleazar; Derham, William (1738). Bengall Woodpecker. A Natural History of Birds : Illustrated with a Hundred and One Copper Plates, Curiously Engraven from the Life. Т. 3. London: Printed for the author and sold by William Innys. с. 21, Plate 22.
- ↑ Edwards, George (1751). The spotted Indian Woodpecker. A Natural History of Uncommon Birds. Т. Part 4. London: Printed for the author at the College of Physicians. с. 182, Plate 182.
- ↑ Rafinesque, Constantine Samuel (1814). Principes Fondamentaux de Somiologie (фр.). Palerme. Inside front cover.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Woodpeckers. IOC World Bird List Version 13.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 15 лютого 2023.
- ↑ Fernando, Saminda P.; Irwin, Darren E.; Seneviratne, Sampath S. (2016). Phenotypic and genetic analysis support distinct species status of the Red-backed Woodpecker (Lesser Sri Lanka Flameback:Dinopium psarodes) of Sri Lanka. The Auk. 133 (3): 497. doi:10.1642/AUK-15-233.1.
- ↑ Kotagama, SW; E Goodale (2004). The composition and spatial organisation of mixedspecies flocks in a Sri Lankan rainforest (PDF). Forktail. 20: 63—70. Архів оригіналу (PDF) за 10 червня 2011.
- ↑ Chakravarthy, AK (1988). Predation of Goldenbacked Woodpecker, Dinopium benghalense (Linn.) on Cardamom Shoot-and-Fruit Borer, Dichocrocis punctiferalis (Guene). J. Bombay Nat. Hist. Soc. 85 (2): 427—428.
- ↑ Balasubramanian, P (1992). Southern Goldenbacked Woodpecker Dinopium benghalense feeding on the nectar of Banana Tree Musa paradisiaca. J. Bombay Nat. Hist. Soc. 89 (2): 254.
- ↑ Whistler, Hugh (1949). Popular handbook of Indian birds (вид. 4th). Gurney and Jackson, London. с. 285—287. ISBN 1-4067-4576-6.
- ↑ Hume, AO (1890). The nests and eggs of Indian birds. Volume 2 (вид. 2nd). R H Porter, London. с. 309—311.
Джерела
ред.- Hans Winkler, David A. Christie and David Nurney: Woodpeckers. A Guide to the Woodpeckers, Piculets and Wrynecks of the World. Pica Press, Robertsbridge 1995, ISBN 0-395-72043-5, S. 72–73, 230–231.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |